СІМЕЙСТВО АРАМИ (ARAMIDAE)

Арами належать, безсумнівно, до загону журавлів, але по зовнішньому вигляді вони, мабуть, більше нагадують пастушків, чим дійсних журавлів. З пастушками арам зближає будова травної системи, а з журавлями – особливості будови кістяка й характер оперення. Правда, в арам, на відміну від дійсних журавлів, немає бородавчастої безперої шкіри на особі, голова їх оперена повністю.
Сімейство належить Центральній і Південній Америці. У ньому всього один рід з одним видом.
Арама (Aramus guarauna) зовні схожа на великого пастушка, з досить довгою шиєю й довгим, злегка стислим з боків і небагато загнутим униз дзьобом. Крила широкий і закруглені, хвіст короткої й широкий, ноги довгі. Як у всіх журавлиних птахів, нижня частина гомілки в арам не оперена, причому на значній відстані. Пальці довгі. Довжина тіла птаха 60-70 див. Цвіт оперення бурувато-маслиновий з легким блиском і тонкими поздовжніми білими смугами на шиї й більше широкими, теж білими, на тулуб. Самець і самка по зовнішньому вигляді нерозрізнені.
Арами гніздяться від південно-східних частин штату Джорджия й Флориди до південних частин Аргентини. Населяють також Антильські острова.
На більшій частині ареалу цей птах властивий лісистим болотам або болотам з густими чагарниковими заростями, у Вест-Індії вона зустрічається в сухих місцевостях далеко від води.
Гніздо арами являє собою плоске, досить велике, але неміцне спорудження, розташоване в тінистому місці в очеретах або серед іншої болотної рослинності. Нерідко, однак, гніздо влаштовується на кущі над водою або навіть на дереві. В останньому випадку воно може бути й на висоті 5 м. Повна кладка містить від 4 до 8, частіше 6 яєць темно-палевого фарбування з бурими плямами.
Насиджують обоє батька, тривалість насиживания невідома. Виведшиеся пташенята залишають гніздо приблизно через добу, але буває, що незабаром після вилупления вони направляються у воду й плавають. Дорослі птахи теж можуть добре плавати.
У польоті арама нагадує звичайних журавлів: шия й ноги витягнуті. Тільки поле в неї більше слабкий, крила при змаху піднімаються високо й звичайно чи ледве не зіштовхуються один з одним над спиною. Правда, побачити птаха в польоті вдається дуже рідко: вона воліє рятуватися від небезпеки втечею, а якщо вже змушена злетіти, однаково не летить далеко й скоріше прагне зникнути на землі в заростях.
Вистеживши араму в трав’янистих заростях, можна бачити, як вона повільно пересувається по мілководдю, звичайно дуже високо піднімаючи ногу при кожному кроці. Інший раз вона нерухомо коштує в наземному вкритті, іноді сидить на деякій висоті й на дереві, зрідка навіть на його вершині. Як говорять спостерігачі, вона може також і бігати по галузях дерева. Дерева служать цим птахам часто й для нічного відпочинку.
Годуються арами головним чином прісноводними молюсками, двостулковими й брюхоногими, переважно Ротасеа. Крім того, арами їдять дрібних рептилій, жаб, інших безхребетних, але все-таки в меншій кількості. Піймавши молюска, арами спритно видирають його з раковини, що викидають. Пташенята беруть молюска із дзьоба старого птаха й ковтають його з раковиною.
Арами звичайно тримаються поодинці, рідко зграйками до 12 птахів. Раніше арами були дуже довірливими й легко попадали під постріл мисливця, тому вони були близькі до винищування. Після організації охорони (повна заборона полювання) число їх стало знову зростати, особливо в заповідниках. У цей час арами ведуть головним чином сутінковий і нічний спосіб життя, але там, де є ефективна охорона, наприклад у Флориді, вони знову стали активними й удень і знову здобувають властиву їм раніше довірливість.
Пронизливий, але в той же час меланхолійно звучний голос арами найчастіше можна почути вночі.