ЗАГІН ЖУРАВЛІ (GRUES, АБО GRUIFORMES)

Про те, що є такий птах журавель, знають, мабуть, усе. Журавлі згадуються в казках і байках, загальновідомі прислів’я й приказки, що згадують про журавлів, є картина художника А. С. Степанова «Журавлі летять». Зовнішній вигляд журавля дуже характерний.
Тим часом серед орнітологів немає твердо встановленого судження, яких саме птахів треба відносити до загону журавлів. Це один із самих неясних загонів в орнітологічній систематиці. Багато хто вважають, що в загін журавлів треба відносити дрохв і пастушків (болотні курочки, деркач). В один загін з журавлями з’єднують південноамериканську сериему й новокаледонского кагу, хоча останній по зовнішньому вигляді більше нагадує квакву, чим дійсного журавля. Є й ще птахи, систематичне положення яких не з’ясоване й котрих числять в одному загоні з журавлями (сонячна чапля, лапчатоног і деякі інші). Голландський орнітолог Ферхайнен якось сказав, що до журавлів прийнято відносити всіх птахів, що мають досить великі розміри, скільки-небудь незвичайний вигляд і невідоме систематичне положення.
Ми будемо в нашій книзі, дотримуючись відомого орнітолога Э. Штреземану, розглядати загін журавлів у вузькому змісті цього слова — дійсних, «безумовних» журавлів. Інші групи птахів (деякі з них названі вище) будуть розглядатися нами теж як самостійні загони. Це значно збільшує число загонів птахів. Але що ж робити? При такому розгляді кожен загін здобуває необхідну визначеність. Правда, стаючи на цю точку зору, ми не можемо завірити читача, що вона безумовно правильна. Є й інші думки. Але строго доведеного погляду на це питання в науці, на жаль, ще немає.
Дотримуючись цього, ми можемо визначити журавлів як великих птахів з довгими ногами й довгою шиєю (як виключення, серед журавлів є птаха із шиєю помірної довжини, це сурмачі). Самі великі журавлі досягають ваги 10- 15 кг, самі дрібні у фауні СРСР – 2-3 кг. В Америці є й більше дрібні види.
Оперення в журавлів тверда й щільне, нижня частина гомілки не оперена, у багатьох видів лицьові частини голови також не оперені й покриті бородавчастою шкірою різних квітів. У ряду видів на голові є подовжене пір’я, або чуби. Крила недовгий і широкі, хвіст короткий. Першорядного махового пір’я частіше 11, іноді 10, кермового пір’я 12, у сурмачів 10. Самі внутрішні другорядні махові сильно подовжені й на кінцях рассучени. Рассученная частина їх звичайно пишним покривом прикриває хвіст. Дзьоб, як правило, довгий і сильний, тільки в арам короткий. Ноги чотирипалі, пальці недовгі, зовнішній і середній пальці з’єднані невеликою плавальною перетинкою.
Самець і самка в журавлів дуже подібна, іноді самка буває трохи крупніше самця.
У журавлів трахея дуже довга й у килі грудної кістки вона утворить петлі. Голос голосний, трубний.
Журавлі широко поширені по всіх сторонах світу, крім крайньої півночі й півдня (у тундрі вони є). Дотримуються вони головним чином степів і боліт. Добре бігають. На дерева, за винятком арам і сурмачів, не сідають.
Всі журавлі — моногамні птахи, пари утворяться в них, очевидно, на все життя. Гнізда влаштовують на землі, сурмачі й арами – на деревах. Половозрелость у журавлів наступає на другому, а можливо, і на третьому році життя.
Гніздяться вони окремими парами, не образуя колоній. Пташенята в журавлів лупляться одягнені пухом і видючі. Як тільки обсохнуть, вони можуть вибігати із гнізда слідом за родителями. Виключення становлять пташенята сурмачів, що довго сидять у гніздах.
У журавлів буває дві линьки в році: послебрачная — повна, під час якої першорядні махові пір’я випадають дуже швидко, так що птах на 12 — 15 днів губить здатність до польоту (є, однак, і виключення), і предбрачная — часткова. Вона відбувається наприкінці зими.
Їжа в журавлів головним чином рослинна, але деякі види у великій кількості поїдають і тваринні корми. Корм добувається на землі.
У загоні журавлів 17 видів, що належать до 6 родів й 3 сімействам: властиво журавлі (Gruidae), арами (Aramidae) і сурмачі (Psophiidae). Викопні види (їх 36) відомі з нижнього эоцена.