СІМЕЙСТВО ГОАЦИНИ (OPISTHOCOMIDAE)

По лісистих берегах Амазонки, де дерева нависають над мутними водами ріки, можна зустріти чудовий птаха, що зветься гоацин (Opisthocomus hoatzin). Цей своєрідний птах у зоологічній систематиці коштує трохи особняком. Деякі вчені схильні навіть виділяти гоацина в окремий загін з єдиним видом єдиного сімейства. Частіше, однак, гоацина приєднують до курячих птахів, виділяючи його в особливий підзагін. Примітно, що, будучи дійсно близьким до курячих, гоацин має одночасно ряд рис подібності з деякими представниками загону зозуль.

Гоацини — птаха досить стрункого додавання, розміром приблизно з ворону. Оперення їх у загальному буруватої розцвічення. Груди, нижня сторона шиї, горло й підборіддя жовтуваті. Боку голови позбавлені оперення й у самців у шлюбний час мають синє розцвічення. На голові чуб з великого числа вузьких буроватожелтоватих пір’я. Крила більші, але слабкі, хвіст довгий. Кінці кермового пір’я (їх десять) желтовато-охристого цвіту. Лабети в гоацина сильні, дзьоб короткий, але потужний.
Укажемо одну примітну анатомічну особливість гоацина. Як і всі літаючі птахи, гоацин має кіль грудини, службовець для прикріплення літальної мускулатури. У більшості птахів кіль найкраще розвинений у передній частині грудини, ближче до шиї, і зменшується в напрямку до заднього кінця, поступово сходячи на немає. У гоацина, навпаки, кіль грудини найкраще розвинений саме в задній частині. Відбувається це тому, що в нього дуже великий, непомірно розвитий і дуже мускулистий зоб, що не вміщається на звичайному місці й відтискує кіль грудини назад. Така будова кіля грудини порозумівається характером харчування цього птаха.
Гоацин їсть дуже грубу й малопоживну їжу — твердим, просоченим каучуковим соком листи тропічних рослин, головним чином ароидних. Це й обумовило сильний розвиток зоба. Зоб гоацина – це свого роду додатковий шлунок, куди спочатку направляються листи й де починається не тільки механічна, але й хімічна їхня обробка, тобто переварювання. Тому кіль грудини поступився місцем цьому «другому шлунку». У результаті площа кіля виявляється дуже невеликий, і відповідно до цим грудна (літальна) мускулатура в гоацина розвинена елабо. Літає гоацин погано. Найчастіше він просто сковзає на розпростертих крилах з вершини одного дерева до нижньої частини крони іншого дерева на протилежній стороні протоки.
Гоацини населяють лісисту частину північного сходу Південної Америки: басейн Амазонки, Венесуелу, східну частину Колумбії. Вони селяться невеликими колоніями в 10-50 пару на берегах проток. У гніздах, які влаштовуються звичайно на великих чагарниках, буває по 2- 3 білі з бурими плямами яйця, дуже схожих на яйця наших болотних курочок.
.
Украй цікаві пташенята гоацина. Вони мають на кожнім крилі по двох добре розвинених пазура (у дорослих птахів пазурів немає). Незабаром після вилупления з яєць пташенята починають плазувати, використовуючи для цього всі чотири кінцівки, вилазять із гнізда, чіпляючись за тонкі галузі коготками. Іноді пташенята звалюються при цьому у воду. Незграбно пливуть вони тоді до берега, при нагоді можуть навіть поринати, і піднімаються потім на рідне їм дерево,
користуючись лабетами, крильми й навіть дзьобом. Але ж як сумно кінчається справа, коли у воду попадає пташеня будь-якого іншого курячого птаха, наприклад домашньої курки!
Голос гоацина — різке своєрідне каркання й монотонне горлівка бурмотання. М’ясо має різкий затхлий захід. Європейські поселенці називають тому гоацина смердючим птахом. Назва ж «гоацин» сприйнято нами з язика ацтеків.