СІМЕЙСТВО ФРЕГАТИ (FREGATIDAE)

До цього сімейства ставляться океанічні птахи великих розмірів (вага близько 1500 г), темного розцвічення, із трохи вкороченим тулубом і дуже довгим вильчатим хвостом. Крила довгі й гострі. НОГИ слабкі, перетинки між пальцями дуже слабко виражені й далеко не доходять до когтевой фаланги. Пазурі круто вигнуті.
Поширено фрегати в тропічних і субтропічних широтах, у місцях, де є летучі риби. На відміну від більшості інших океанічних птахів вони тримаються звичайно недалеко від місць гніздування й не залітають далеко в море. У рідких випадках фрегата можна зустріти й на відстані 800 км від берега.
Фрегати — моногамні птахи, що гніздяться на малозаселених островах і на пустельних берегах материків. Гніздяться завжди колоніями, часом дуже великими (на острові Лайсан, наприклад, більше тисячі гнізд), але іноді невеликими – до 15 пар. Гніздяться звичайно Разом з олушами, з якими тісно зв’язані харчуванням (див. нижче).
Гнізда поміщають на низьких деревах, на кущах, а якщо їх ні, те просто на землі. Відкладають завжди 1 яйце білого цвіту, що насиджують обоє батька. Пташеня виводиться на 40-50-й день насиживания, спочатку він позбавлений пуху й постійно обігрівається дорослим птахом. Приблизно в 4-5-місячному віці молоді птахи вже повністю оперені й відрізняються від дорослих білим цвітом голови.
Фрегати — дійсні морські розбійники. Звідси і їхня англійська назва – man of war. Дорослі птахи мають звичай зустрічати возвращающихся з моря олуш (а також пеліканів, крачек, чайок і бакланів), переслідують їх, іноді б’ють сильним дзьобом у хвіст. Коли переслідуваний птах отригнет видобуток, фрегати негайно підхоплюють неї, не давши впасти у воду. Молоді, що вже навчилися літати фрегати літають над гніздовою колонією й нерідко скльовують пташеняти свого ж виду.
Крім їжі, що віднімає в інших птахів, фрегати ловлять видобуток і самостійно, добуваючи медуз, молюсків, рачків і навіть падло. Названа їжа збирається птахами з поверхні води в польоті.
Поринати ці птахи зовсім не можуть, для плавання їхні слабкі ніжки теж не пристосовані. Тому фрегати дуже рідко сідають на воду. До того ж вони мають дуже слаборозвинену куприкову залозу, так що оперення цих птахів швидко намокає. Деякі спостерігачі затверджують, що фрегати, що сіли на воду, не можуть потім злетіти з її. Цьому заважають їх занадто довгі крила, а «підстрибнути» з води птаха не можуть: лабети в них занадто слабкі й занадто малі. Таким чином, посадка на воду для фрегата означає смерть. Ходити фрегати не можуть, на суші вони сідають тільки на такі місця (кущі, виступи скель і т.д.), з яких можна злетіти без розбігу й без стрибка. Літають же ці птахи превосходно, швидко, маневренно, в основному ширяючим польотом. Навіть для того щоб схопити видобуток на поверхні води, вони опускаються до неї й потім піднімаються без змахів крил.
Фрегати в загальному мовчазні птахи, але в гнізд їхнього увесь час чутні якась воркотня й клацання дзьобів. На деяких островах центральної частини Тихого океану фрегатів приручають і використають замість поштових голубів для пересилання депеш із острова на острів.
Фрегати — різко обкреслене сімейство, нерідко їх розглядають як підзагін у загоні веслоногих. У сімействі всього один рід, що включає 5 видів, крім того, 2 види відомі у викопному стані.
У великого фрегата (Fregata minor) оперення чорне з коричневим відтінком на нижній стороні тіла.
.
Пір’я голови й спини мають зеленувато-бронзовий металевий відблиск. На підборідді, горлі й зобі шкіра не оперена. У шлюбний час тут утвориться сильне розвинене здуття інтенсивно-червоного цвіту. У самок це здуття менше й має бліде розцвічення. Самці трохи менше самок. Довжина крила в самців 57_60 див, у самок – 60-62 див.
Великий фрегат — найпоширеніший птах сімейства. Він населяє острови тропічної частини Індійського, Тихого (дуже звичайний на островах Лайсан і Мидуэй) і Атлантичного (острів Тринідад) океанів. У СРСР відомо кілька випадків заліта цих птахів до наших далекосхідних берегів.
У своїх гніздових місцеперебувань (Гавайські острови) ці фрегати з’являються наприкінці грудня й перший час ведуть малоактивний спосіб життя. Вони або сидять у цей час спокійно на кущах, або ширяють високо над островом. З кінця січня дорослі птахи починають тягати гілки для гнізда, при цьому нерідко крадуть будівельний матеріал в інших птахів. У лютому починається откладка яєць (завжди одного), що у різних птахів відбувається неодночасно, так що гніздової період розтягується до пізнього літа. Пташенята лупляться приблизно після 41 дня насиживания, голі, пізніше одягаються білим пухом. У середині червня в гніздах можна бачити молодих птахів різних віків. Загибель пташенят велика, тому що дорослі фрегати з’їдають навіть повністю оперених пташенят із чужих гнізд. Уже оперені молоді фрегати теж розбійничають по гніздах й, буває, викрадають пуховичков крачек і пожирають їх до 8-10 штук у день.
У денний час часто можна бачити фрегатів, що раптово спускаються до озерця із прісною водою й води, що набирають повний дзьоб. Відпочиваючі після годівлі на кущах фрегати дуже довірливі й близько підпускають до себе людини. У цей час вони мають стільки риби в шлунку, що, сполохані, повинні перед зльотом отригнуть неї. Дослідник фауни Гавайських островів М а н р про пише, що йому вдавалося збирати в колонії фрегатів отригнутих у такий спосіб летучих рибок, які були зовсім не ушкоджені й могли бути використані для наукових колекцій.