СІМЕЙСТВО БУРЕВІСНИКИ (PROCELLARIIDAE)

Це саме багате по числу видів сімейство в загоні трубконосих (47 видів) і, мабуть, найбільш різноманітне. У загальному буревісники дрібніше альбатросів, тільки один вид – гігантський буревісник не уступає останнім по розмірах. Новосибірські трубочки у всіх представників сімейства зближені й перебувають на ковзані надклювья. Дуже часто вони зливаються в одну трубочку, розділену усередині тонкої, іноді товстою поздовжньою перегородкою. Іноді ці трубочки зливаються тільки у своєї підстави. По землі буревісники пересуваються на превелику силу: шкутильгають, ступаючи на всю цівку й нерідко опираючись на крила.
Поширено буревісників широко, від Арктики до Антарктики.
Сімейство включає кілька пологів. У СРСР гніздиться всього один представник сімейства – глупиш.
Глупиш (Fulmarus glacialis) — птах північних вод, розповсюджена циркумполярно. В Атлантичному океані він гніздиться головним чином на островах від північно-східних частин Північної Америки й Гренландії до Землі Франца-Иосифа й Нової Землі, у Тихому океані – від островів у Берингове протоці на південь до Командорських, Курильські й Алеутського островів.
За останнє сторіччя область гніздування цього птаха розширилася трохи на південь, охопивши північні й західні узбережжя Британських островів. На кочівлях глупиш зустрічається по всій Північній Атлантиці – на схід до моря Лаптєвих, на південь до Іспанії, а по Тихому океані – на південь до Японських островів і Каліфорнії.
Довжина тіла цих птахів у середньому 46— 47 див, довжина крила 33 див, розмах крил 112 див, вага 600—900 р.
Загальний цвіт оперення глупишей димчасто-сірий, але бувають і більше світлі, майже білі (так називана світла фаза) птаха. В останніх голова й черевна сторона тіла білі, а спинна сторона сіра.
Як всі трубконосие птаха, глупиш свойствен океанічним і морським водам. Під час гніздування він дотримується скелястих пустельних берегів, головним чином островів. У наших водах глупиша найчастіше можна бачити на узбережжях Баренцева й Карського морів і на сході в Беринговім й Охотськім морях.
Глупиши — птахи, що кочують. У районі узбереж Землі Франца-Иосифа вони з’являються в другій декаді березня – початку квітня й осідають там на гнездовье.
Не птахи, що приступають до гніздування, кочують все літо, просуваючись поступово до півночі слідом за відступаючою крайкою льоду. При цьому вони залітають годуватися й на ополонки серед суцільних льодів.
Що гніздяться глупиши утворять колонії в сотні й тисячі гнізд, але нерідко селяться й невеликими групами в колоніях моевок і кайр. Гнізда глупишей розташовуються іноді аж унизу, у підніжжя скель, іноді високо, на Землі Франца-Иосифа навіть на висоті 120 м. На відміну від багатьох інших буревісників глупиш не ховає своє гніздо. Він улаштовує його у вигляді невеликий злегка вистеленої травинками ямки на поверхні землі, а нерідко й прямо на голій скелі, іноді навіть на льоді.
Глупиши відкладають по 1 яйцю матового грязно-білого цвіту із красноватобурими цяточками. Насиджують його обоє батька, переміняючись через троє-четверо діб. Сидяча на гнізді птах у цей час нічого не їсть. Через 55-60 днів виводиться пташеня, який батьки годують один раз у добу. Ще через 48-50 днів підросле пташеня сходить на воду. На Новій Землі це буває приблизно в середині серпня. Як тільки молоді починають літати, глупиши переходять до кочового способу життя, залишаючи місця гніздування. На кочівлях ці птахи тримаються здебільшого невеликими групами.
На відміну від багатьох інших трубконосих глупиши не проявляють великої прихильності до обраним ними місцям гніздування й нерідко їх міняють.
Годуються вони сидячи на воді, не поринають, а лише час від часу опускають голову під воду. Їжа глупишей різноманітна. Це риба, молюски, різне ракоподібне й інше безхребетні, нерідко падло, відходи китового промислу (внутрішності китів, їхні жирові залишки) і навіть позначок китів. Збільшення числа глупишей й їхнє поступове поширення до півдня від Британських островів зв’язується з посиленням там китового й рибного промислу, що дає глупишам рясну їжу. Випливаючи чекаючи поживи за китобійними судами, глупиши збираються в тисячні зграї й відлітають від берега на відстань до 180 км. Однак у період розмноження вони не віддаляються від гнізд більш ніж на 30-40 км. Під час годівлі глупиши крикливі й забіякуваті. Голос їх низький, грубий, чутний на велику відстань, нагадує кудкудакання курей або ґелґотання гусаків. Одиночні глупиши видають тихі звуки, що крекчуть.
У Північній Америці дорослих глупишей добувають тисячами, крім того, збирають їхнього яйця, які дуже смачні. У багатьох місцях заготовлюють також пташеняти глупишей, яких засолюють і нерідко експортують.
У водах СРСР зустрічаються й дійсні буревісники (рід Puffinus). Вони мають відносно тонкий слабкий дзьоб, витягнутий й як би сплющений у середній частині. Новосибірські трубочки в них злиті тільки в підстави, отвору ніздрів відкриваються нагору.
Узимку у водах Чорного моря в масі зустрічається малий буревісник (P. puffinus), або, як його ще називають, пітон. Він виправдує свою назву «малий», тому що дійсно менше інших буревісників: довжина крила в нього 21, 5- 24, 8 див. Верхня сторона тіла цього птаха аспідно-бура, нижня – біла. Гніздиться він на островах північної частини Атлантичного океану, головним чином у районі узбереж Європи й Північної Африки й на Бермудських островах. Крім того, він гніздиться на островах Середземного моря, на схід Сардинії, і в Егейському морі. На зимівлях і зимових кочівлях з’являється в Чорному й у меншій кількості в Азовському морі.
Гніздяться малі буревісники переважно на скелястих островах — у тріщинах скель або в норах, викопаних у м’якому ґрунті. Іноді нори мають довжину до 1, 5 м. Тривалість насиживания трохи більше 50 днів. На 62-63-й день життя пташеня вже оперене, і до цього часу батьки перестають його годувати. Пташеня, що поголодувало днів п’ять, вилазить із нори, знову повертається в неї, знову вилазить і тільки після десяти днів голодування відправляються до моря. Шлях для нього важкий: молода птах шкутильгає, допомагаючи собі крильми й навіть дзьобом. Буває, вона не встигає за одну ніч добратися до моря й тоді на день ховається в нору, ущелину або під камінь, а те й просто сидить, закривши ока, без руху на одному місці. У цей час пташеня стає легким видобутком хижаків, навіть ворон. Добравшись, нарешті, до моря, молодий птах перший час більше плаває й поринає й лише потім потроху починає літати.
Харчуються малі буревісники дрібною рибою, ракоподібними, молюсками. Узимку в Чорному морі їхня головна їжа – анчоуси.
У польоті буревісники легкі й витончені. Вони літають, подібно глупишам, низько над водою, чергуючи ширяючий політ зі швидкими короткими змахами крил.
Чудовий своїми протяжними міграціями тонкоклювий буревісник (P. tenuirostris). Це середніх розмірів птах: довжина тіла її близько 48 див, розмах крил близько 1 м, довжина крила близько 30 див. Цвіт оперення темний, зверху темно-бурий, знизу бурувато-сірий. Гніздиться тонкоклювий буревісник на невеликих островах Бассова протоки (між Австралією й Тасманією). В останні роки область його гніздування трохи розширилася в південному напрямку уздовж берегів Тасманії.
На місцях гніздування цей буревісник з’являється у вересні відразу більшими зграями. Строки його прильоту, так само як і строки гніздування, отличаютсябольшим сталістю. У загальному приліт збігається з масовою появою в поверхневих шарах води основного корму птаха – рачков-эвфаузиид. Після прильоту тонкоклювие буревісники підновляють гніздові нори. Роблять вони це вночі, а день проводять на море. Покінчивши з ремонтними роботами, буревісники залишають сушу, переселяючись на море. Острівці порожніють.
По закінченні двадцяти днів життя на море птаха повертаються до гнізд й 19— 21 листопада приступають до відкладання яєць. Кожна самка відкладає по 1 яйцю, у всієї колонії в цілому процес відкладання яєць триває 12 днів. Яйця тонкоклювого буревісника білого цвіту, вони дуже великі, становлять приблизно 16% ваги самки.
Насиживание триває 53—55 днів. Насиджують обоє батька, переміняючись дуже рідко – через 11 -14 днів. При цьому, коли один птах сидить, інша проводить час у море, часом прилітаючи до гнізда годувати свого напарника.
У середині січня з’являються пташенята. Їх годують обоє батька, завжди вночі, а на день батьки звичайно затикають вхідний отвір нори пучком трави. За деякими відомостями, батьки годують пташеня навіть і не щодоби, а раз у три-чотири днів. Проте пташенята швидко жиріють й, будучи ще в пусі, на 4-6-й тижню життя важать уже більше батьків. Вигодовування пташенят триває три місяці, після чого батьки кидають сидячих ще в норах пташенят і відлітають. Через якийсь час голодні пташенята теж залишають нори й приступають до кочівель.
Варто особливо відзначити, що під час відльоту тонкоклювих буревісників прибережні води Тасманії ще буяють кормом і температура в цей час вище, ніж вона була на початку гніздування. Проте птаха відлітають. Летять вони від берегів Тасманії в більше холодні японські води, з’являються в наших далекосхідних берегів, деякі зграї проникають й у Чукотське море до острова Врангеля. Дорога назад птахів проходить у західних берегів Північної Америки, і приблизно від півострова Каліфорнія вони звертають у південно-західному напрямку до Тасманії. Установлено, що відстань 8000-9000 км тонкоклювие буревісники переборюють не більш ніж за один місяць. Повертаються вони на старі місця й займають для гнізд старі нори.
Тонкоклювие буревісники вперше приступають до гніздування у віці 6 років. Статевонезрілі птахи в перші роки життя широко бродять над морями, але з 3-4-літні віки мігрують разом з дорослими, повертаючись щораз у води Бассова протоки, і проводять там літо, не приступаючи до гніздування.
Харчуються тонкоклювие буревісники, як було вже сказане, рачками-эвфаузиидами. Крім того, вони їдять й анчоусов. Линяють, як всі трубконосие, один раз у році й довго.
На місцях гніздування тонкоклювие буревісники дуже численні. Там їх регулярно промишляють заради жиру, пір’я і яєць, у зв’язку із цим перші європейські поселенці назвали тонкоклювих буревісників «вівця-птах». У цей час особливо розвинений промисел пташенят, що носить характер дійсної індустрії. Пташеняти консервують й експортують. Про масштаби заготівель можна судити хоча б по тому, що на одному тільки невеликому острівці Флиндерс щорічно, без шкоди для колонії, беруть до 5 тисяч пташенят. У цей час розміри промислу регламентовані так, щоб він не підривав відтворення.
Гігантський буревісник (Macronectes giganteus) повністю виправдує свою назву. Довжина крила в нього 50 див. Він належить морям південної півкулі. Гніздиться в Антарктиці: на Південних Шетландских, Південних Оркнейських, Фолклендських островах, на острові Марион, Південна Георгія й ін. Під час кочівель проникає до півночі до південного тропіка. Гігантський буревісник харчується морськими тваринами, але нерідко й розбійничає, убиваючи пінгвінів і качурок. Під час міграцій він прагне використати енергію вітру, у південній півкулі постійно дує в східному напрямку. За допомогою вітру птаха облітають у внегнездовое час навколо земної кулі.
Морякам південних широт добре відомий капский голубок (Daption capensis). Розмірами він дійсно близький до голуба. Гніздиться циркумполярно на субантарктических островах, на кочівлях може бути зустрінутий випадково й північніше екватора. Він постійно треба за кораблями й добре впізнається по строкатому цвіті оперення – чорного з білим. Більші зграї капских голубків супроводжують китобійні судна, що дають цим птахам рясну їжу.