ЗАГІН ГАГАРИ (GAVIAE, АБО CAVIIFORMES)

У загін гагар входить невелика група порівняно великих птахів: вага тіла в різних видів коливається від 1, 2 до 4, 5 кг.
Це дійсні водоплавні птахи, добре пристосовані до водного середовища. Форма тіла в них вальковатая, оперення, густ і щільне, надійно охороняє тіло від охолодження у воді. Ноги, сховані в тілі загальним з тулубом шкірним покривом майже до п’яткового суглоба, далеко віднесені назад – ознака, властива кращим пернатим плавцям і нирцам. Передні пальці довгі, повністю з’єднані плавальними перетинками; задній слабко розвинений, прикріплений вище інших і постачений неширокою плавальною лопатою.
Гагари прекрасно плавають і чудово поринають. Вони з великою легкістю пропливають великі простори, тримаючи при цьому своє тіло поверх води або поринаючи в неї настільки, що помітної залишається лише вузька смужка спини. Перед пірнанням вони видаляють повітря з повітряних мішків й оперення, щільно притискаючи його до тіла. Поринаючи, птаха зникають у воді з дивною швидкістю, без видимого зусилля й навіть без найменшого шуму. У воді вони витягаються й, працюючи ногами й почасти крильми, стрілою несуться те в одну, то в іншу сторону, переслідуючи риб, які порівняно швидко стають їхнім видобутком.
Плавати й поринати гагари починають із перших днів життя, досягаючи надалі великого досконалості. Вода – їхня стихія, де вони знаходять собі їжу й успішно ховаються від ворогів. Під водою можуть пробути до 2 хвилин і покрити при цьому відстань до 300 м.
Гагари переважно морські птахи. Прісні водойми вони відвідують лише в період розмноження й на прольоті, а інший час постійно тримаються на море.
На суші ці птахи безпомічні, пересуваються із працею, частіше плазують, відштовхуючись ногами. Тому більшу частину життя вони проводять на воді й лише в гніздової період бувають на березі, де влаштовують гнізда.
Харчуються гагари майже винятково рибою дрібної величини. Як додаткова їжа вони вживають молюсків, ракоподібних, хробаків, комах; ці групи тварин особливо більшу роль грають у харчуванні пташенят. Іноді в їжу вживаються рослини.
Гагари живуть парами, імовірно, постійними; у всякому разі парами вони тримаються на весняному прольоті, парами прилітають у гніздові місця. Тут вони поселяються по берегах озер, рідше – рік з тихим плином. Гнізда роблять у купах рослинного дрантя або просто в ямках на березі водойми. Кладка з 2, рідше 1 або 3 яєць маслиново-бурого цвіту із чорнуватими й сіруватими пестринамию
.
Насиджують обоє батька протягом 25—29 днів. Пташенята виводкового типу. пташенята, Що Вилупилися з яєць, швидко залишають гніздо.
У гагар у році буває дві линьки: осіння, коли утвориться зимове вбрання, і весняна, у результаті якої формується весняне шлюбне оперення.
Практичне значення гагар невелике. Їх добувають у невеликій кількості попутно з іншими промисловими птахами переважно заради шкурок, що представляють гарний «пташине хутро», що знаходить застосування для виготовлення шапок, комірів, обробки платтів і т.д. Харчуючись рибою, гагари можуть приносити деяка шкода рибальству, хоча практично він малоощутим, тому що кількість знищуваної ними риби порівняно з масштабами цього промислу вкрай мізерно. Крім того, поїдаючи в першу чергу хворих й ослаблених особин, гагари виконують роль одного з факторів природного добору, позитивно впливаючи на загальний стан череди промислових риб.
Викопні гагари відомі з верхнього эоцена Англії й з верхнього олігоцену Франції. Гагари – примітивна й древня група, що має, як думають, еволюційні зв’язки із зубатими птахами – гесперорнисами, що жили в крейдової період.
Загін гагар складається з єдиного сімейства Gaviidae із трьома видами, розповсюдженими в холодному й помірному кліматі північної півкулі.
У період розмноження гагари населяють тундру, лісотундру й лісосмугу Євразії й Північної Америки. По закінченні розмноження восени залишають гніздові місця й, за винятком окремих популяцій, що гніздяться в південних районах ареалу, перелітають зимувати головним чином на моря помірної зони.
У СРСР водяться всі три види гагар. Образ їхнього життя багато в чому подібний, тому більш докладно ми опишемо лише самий звичайний і широко розповсюджений вид – краснозобую гагару; у відношенні ж інших обмежимося більше короткими відомостями.
Краснозобая гагара (Gavia stellata) — сама дрібна із всіх гагар, розміром з велику качку: вага її коливається від 1, 2 до 2, 5 кг. Оперення на голові й боках шиї попелясто-сіре, на верхній стороні тіла – сірувато-буре з домішкою дрібних білих плям на спині, плечах і кроющих крилі. Низ тіла білий з бурими пестринами по краях зоба й черева. На горлі й передній частині шиї каштаново-руда пляма, що пропадає після осіннього линяння, за яке вид й одержав свою назву.
Навесні й улітку краснозобую гагару неважко відрізнити від інших по сіруватій (а не чорної) спині без різких білих пестрин, а взимку — по їхній наявності. Інша в неї п манера зльоту: піднімання без усякого розбігу навіть із невеликих водойм, як би вискакування з води. Інші види мають потребу у відомому розбігу.
Краснозобая гагара досить звичайний птах північної смуги Європи, Азії й Північної Америки від островів Північного Льодовитого океану на півночі до північних частин лісової зони на півдні. Восени вона летить зимувати в зону помірного клімату, проникаючи до півдня до Китаю, Каспійського, Чорного й Середземного морів, Флориди, Каліфорнії, Британській Колумбії. Краснозобая, на відміну від інших гагар, на прольоті охоче затримується не тільки на морських, але й на внутрішніх водоймах, у тому числі й на ріках.
Навесні краснозобая гагара повертається у свої рідні місця досить пізно, коли розкриють місцеві водойми: від кінця квітня на Мурманськом узбережжя до середини — другої половини червня на Таймирі, Новій Землі й інших арктичних островах. Для гніздування вона вибирає розташовані в тундрі, лісотундрі й у північній частині лісосмуги спокійні озера з пологою, покритою рослинністю берегами; не уникає гніздитися й по тихих річкових заводях.
У гніздової період пари живуть изолированно друг від друга. На дрібних озерах звичайно поселяється не більше однієї, на великі може гніздитися й трохи пара.
Як тільки пари займуть уподобані місця для гніздування, у них починається шлюбний період, під час якого птаха бувають особливо оживлені й крикливі. У цей час можна спостерігати досить характерні шлюбні ігри, що супроводжуються своєрідними позами, рухами й лементами птахів. Самець, вискочивши з води, приймає вертикальну позу, пригорнувши дзьоб до грудей. Відразу до нього приєднується самка. Обидві птахи починають кричати, а потім витягати нагору голови. Ці рухи переміняються плаванням і погонею одного птаха за іншою, що супроводжується ляскотом крил, що каркають лементами, іноді високим свистом. Таке токування може тривати 2-3 години підряд і спостерігається в різний час доби. Іноді два птахи пливуть поруч, витягнувши шиї й видаючи звуки, що гарчать. Через якийсь час самка поринає й показується з води у вертикальному положенні із притиснутим до грудей дзьобом. Шлюбні ігри тривають до початку насиживания.
Гнізда краснозобие гагари влаштовують на березі озер, досить близько від води або навіть у воді. Гнізда бувають двох типів: або поглиблення в купі обривків водяних рослин, або ямка в ґрунті без какойлибо підстилки. Дно лотка звичайно мокре. Маскування гнізда слабка: сидячу на ньому птаха нерідко можна побачити здалеку. Діаметр гнізда від 20 до 60 див.
Після будівлі гнізда птаха відкладають у нього яйця. У більшій частині ареалу це спостерігається із середини травня до середини червня. При втраті кладки відбувається вторинна, природно, у більше пізній термін. У гнізді звичайно 2 яйця темного маслиново-зеленого цвіту з безладно розкиданими темнобурими цяточками. Розміри яєць: 68-82×43-48 мм.
Насиджують обоє батька протягом 25 днів. пташенята, Що Вилупилися, покриті густим чорнувато-бурим пухом. Через 10-12 годин вони можуть добре плавати. Розвиваються вони досить швидко й приблизно через 6 тижнів (у середині серпня – початку вересня) повністю оперяють, хоча ще не досягають величини дорослих. До цього часу молоді вже добре літають, залишають батьків і починають жити самостійно.
Як тільки молоді підростуть, починається осінній відліт на зимівлі. Строки його сильно розтягнуті. Починаючись із останньої декади серпня, відліт триває до початку жовтня, а в більше південних частинах ареалу (Камчатка, Командорські острови) до листопада – часу повного замерзання водойм. Летять птаха невеликими зграйками з декількох особин, парами й поодинці.
Під час осіннього линяння в краснозобой гагари відбувається заміна всього оперення, причому махові пір’я випадають відразу, і птах тимчасово втрачає здатність до польоту. Сліди цього линяння можна виявити в пролітних птахів (наприкінці вересня – початку жовтня), але в основному вона протікає на зимівлі, закінчуючись у грудні. Весняне линяння захоплює лише дрібне оперення. У дорослих птахів вона відбувається в березні – квітні, а в молодих затягується, захоплюючи період із грудня по квітень. Після цього линяння птаха здобувають шлюбне вбрання, у якому й прилітають на місця гніздування.
Чернозобая, або смугаста, гагара (G. arctica) крупніше краснозобой, важить від 2 до 3, 3 кг. Від краснозобой її легко відрізнити за чорним з білими пестринами спині, більшій величині й грубому низькому голосу.
Поширена чернозобая гагара ширше попередньої. Вона в значній кількості населяє арктичну, субарктическую й бореальную зону Європи, Азії й Північної Америки. На гнездовье присвячена переважно до тундрової й тайгової зон, хоча регулярно зустрічається й у більше південних районах, проникаючи в лісостеп і степ Західного Сибіру й Казахстану, аж до озера Іссик-Куль.
У гніздовий час чернозобая гагара предпочитает більші, чим попередній вид, озера, досить глибокі й добре зарослою водною й прибережною рослинністю. Гніздиться й на річкових затонах, але рідше. Перевага віддає рибним озерам, але гніздиться й на безрибні. В останньому випадку літає годуватися на інші водойми, іноді далеко, за 8 км і більше.
Чернозобая гагара — перелітний птах. Зимує в Середній Європі (Північного й Балтійського моря), на Чорному й Каспійськім морях, у Японії, по Тихоокеанському узбережжю Північної Америки до південних районів Британської Колумбії й Каліфорнії.
Як з’ясовано шляхом кільцювання, на Балтійськом море зимують північні популяції чернозобой гагари, що гніздяться в Євразії, до сходу до рік Анадиру й Оленека. Щоб потрапити на свої зимівлі, птаха проробляють шлях до 6000 км. При цьому з тундри й лісотундри вони рухаються спочатку на північ, а потім, досягши морських узбереж, повертають на захід до берегів Скандинавії. Думають, що значну частину шляху гагари роблять уплав. Популяції, що гніздяться на схід ріки Оленека, восени відлітають у східному й південно-східному напрямках.
Чернозобая гагара має, як і краснозобая, дві линьки в році, але оперення її переміняється повністю не восени, а навесні.
Полярна гагара (G. immer) – сама велика із всіх гагар: довжина її досягає майже 100 див, вага – 4, 5 кг .

Від чернозобой гагари її легко відрізнити за чорною головою й чорною шиєю, а також по більше голосному й грубому голосі.
Гніздиться полярна гагара на озерах у лісосмузі, тундрі й на полярних островах, маючи кругополярное поширення. У Європі й Азії вона порівняно рідка й поширена спорадично, у Північній Америці ареал її суцільної й чисельність значна. Зимує в прибережній смузі Атлантичного й Тихого океанів.