ЗАГІН СТРАУСИ (STRUTHIOIFORMES)

Самі великі з нині живучих птахів. Це нелітаючі птахи. Для них характерна порівняно мала величина грудної кістки й повна відсутність кіля. Передні кінцівки слабко розвинені й для польоту непридатні. Слабко розвинена й грудна мускулатура. Задні кінцівки довгі й сильні. Пальців на ногах усього два (єдині випадки в класі птахів!). Оперення пухке, пір’я ростуть по всьому тілу більш-менш рівномірно, так що аптерій і птерилий немає. Будова пера примітивне: борідки майже не зчеплені один з одним, тому щільних пластинок – опахал не утвориться. Пір’я, як говорять у таких випадках, рассучени. На груди є гола ділянка стовщеної шкіри, так називана грудна мозоля. Птах на неї опирається, коли лягає. На відміну від інших птахів, страус має закритий таз, тому що кінці лобкових костей у ньому зростаються. Вилочки (ключиць) у страусів немає. Кістяк не пневматичен, за винятком стегнової кістки.
У загоні одне сімейство — страусові (Struthionidae) з 1 родом й 1 видом, розповсюдженим у цей час тільки в Африці. У плейстоцене й пліоцені різні види страусів були поширені в Передній Азії, на півдні Східної Європи, у Центральній Азії й в Індії.
Страус (Struthio camelus), або, як його нерідко називають, щоб відрізняти від нелітаючих птахів інших континентів, африканський страус, вражає своєю величиною .
.
Він набагато крупніше інших сучасних нам птахів. Висота його (до тімені) 270 див, вага досягає 70-90 кг, частіше, однак, 50 кг.
Страус має щільну статуру, довгу шию й невелику сплощену голову, не дуже великий, але широкий дзьоб. Шия покрита коротким пухом. Ноги, у всякому разі та їхня частина, що видна зовні, теж не оперені. Цвіт оперення в самця страуса чорний, а махові й кермові пір’я (які внаслідок зазначених вище особливостей будови непридатні для польоту) білі. Примітно велика кількість махових (16 першорядних, 20-23 другорядних) і кермового пір’я (останніх 50-60). Самка дрібніше самця й пофарбована одноманітно в сірувато-бурі тони.
Страус утворить кілька підвидів, які розрізняються розмірами, цвітом шкіри на шиї (синя, червона, сіра), деякими рисами біології — числом яєць у кладці, наявністю або відсутністю в гнізді підстилки, будовою шкарлупи яйця.
Поширено страусів у сухих безлісних частинах Африки. У перші два десятиліття XX століття вони водилися також у Сірійській і на півночі Аравійської пустелі, ще раніше – у плейстоцене й пліоцені – на півдні України, у Казахстані й Центральній Азії. У Китаєві вони були до I-II століття нашої ери. У всякому разі зображення страуса є на одній могилі китайського імператора династії Хань, страуси згадуються в древній китайській енциклопедії.
Може здатися дивним, що в таких великих, добре помітних птахів не з’ясована одна з важливих сторін біології — сімейні відносини. У більше старих наукових руководствах страусові приписували моногамію, тепер більшість натуралістів схиляються до того, що це полігамний птах, хоча пташеняти водять нерідко два батьки – самець і самка. Найчастіше страусів можна зустріти невеликими групами по 3-5 птахів. При цьому самець тільки один, інші – самки. Втім, у внегнездовое час страуси збираються іноді чередами до 20-30 птахів, а статевонезрілі птахи на півдні Африки й до 50-100 особин. Коли приходить час розмноження, самець дуже своєрідно токует. Як описує гарний знавець тваринного миру Африки Б. Гржимек, токующая птах сідає на довгі ноги, ритмічно б’є крильми, закидає голову назад і треться потилицею об власну спину. Шия й ноги в неї в цей час стають яскраво-червоними. Потім самець величезними кроками мчиться слідом за самкою, що тікає. Оберігаючи свою територію, самці іноді ричать подібно левам. Для цього вони набирають повний зоб повітря й із силою проштовхують його в стравохід, гола шия роздувається, як балон, і при цьому чутний голосне глухе ревіння.
Майже вся турбота про потомство лежить на самці. Він вискребивает у піску плоску гніздову ямку, куди кілька самок відкладають яйця. Звичайно вони кладуть яйця, у буквальному значенні слова, під ніс сидячі на гнізді самця, і він уже сам закочує яйце під себе. У цей час через постійний відстріл самців, їх менше, ніж самок, і останні підкладають самцеві стільки яєць, що він уже не в змозі прикрити їх своїм тілом, і зрештою вся кладка гине. У Північній Африці звичайно знаходять гнізда страусів, що містять 15-20 яєць, на півдні материка – 30, а в Східній Африці й до 50-60 яєць. Це, очевидно, продукція 5 самок, тому що кожна самка відкладає 7-9 яєць. Самки відкладають яйця, очевидно, раз в 2 дні. Важать яйця від 1, 5 до 2 кг (це приблизно 25-36 курячих яєць). Шкарлупа їх дуже товста, бита нагадує черепки посуду. Довжина яєць близько 150 мм, цвіт їх солом’яно-жовтий, іноді більше темний, іноді білий. Шкарлупа може бути блискучої, гладкої, у деяких підвидів вона пориста.
Уночі яйця насиджує самець, удень на них сидить самка, але далеко не весь день. Нерідко вдень яйця обігріваються променями сонця. Тривалість насиживания 42 дня або трохи більше. Пташенята протягом перших двох місяців життя покриті буруватими твердими щетинкоподобними пір’ям, потім одягаються в убрання, подібний з убранням самки. Здатними до розмноження вони стають на 3-м року життя.
Цікаво, що яйця страусів, коли вони залишаються без догляду з боку дорослих птахів, стають іноді видобутком хижаків, зокрема шакалів, а також птиц-падальников. Стерв’ятники, наприклад, беруть у дзьоб камінь і кидають його на яйце доти, поки не розіб’ють. Іноді пташеняти ловлять леви.
Страусів часто можна бачити в одній череді із зебрами й різними видами антилоп. Маючи незвичайну гостроту зору й будучи дуже обережними, страуси служать для чотириногих тварин як би сторожами. У випадку небезпеки вони стрімко біжать, роблячи кроки в 4-5 м і розвиваючи швидкість до 70 км/година. Наздогнати їх на коні практично неможливо. Розсерджений, що захищається страус небезпечний для людини.
Страуси харчуються переважно рослинною їжею — травою, листами, плодами, причому останні можуть мати дуже тверду оболонку. Крім того, вони поїдають різних дрібних звірків, пташок, ящірок і комах. У шлунку страуса можна знайти камені й навіть металеві предмети. Під час громадянської війни був випадок, коли в Аскании Новий страус вихопив з рукава в необережно, що підійшов до нього червоноармійця, військове повідомлення й негайно проковтнув його. Жуль Верн писав в одному зі своїх романів про страуса, що проковтнув алмаз. Страуси можуть тривалий час обходитися без води, але при нагоді охоче п’ють і люблять купатися.
Довгий час страусів переслідували через їх махове й кермове пір’я, які після відповідної обробки йшли на прикрасу дамських капелюхів і на віяла. В 1840 році з Південної Африки, наприклад, вивезли 1000 кг страусового пір’я, в 1910 році – уже 370 000 кг, і, якби страусів не стали розводити в неволі на фермах, вони були б тепер уже повністю винищені. Що стосується вартості цього промислу, то в 1875 році з нинішньої території ОАР (де тепер страусів немає) вивезли страусового пір’я на 2325 тисяч рублів, а з тодішньої Капской колонії – на 2139 тисяч.
Відомо, що страус, що тікає, раптом зникає з очей спостерігача тому, що лягає, притискаючись до землі й витягнувши шию. Це, імовірно, і послужило приводом до розповідей, що наляканий страус ховає голову в пісок. Якщо до такого птаха, що затаївся, наблизитися, вона миттєво підхоплюється й прожогом тікає.