ПІДРОДИНА ЯЄЧНІ ЗМІЇ (DASYPELTINAE)

Невелике підродина яєчних змій (Dasypeltinae) характеризується зовсім своєрідним способом харчування, що наложили глибокий відбиток на всю організацію цих тварин. Найбільш відомий з них рід африканських яєчних змій (Dasypeltis), що, на думку більшості фахівців, включає єдиний вид Dasypeltis scaber, на думку ж інших, нараховує п’ять близьких видів.
Фарбування яєчної змії досить скромна: верхня сторона тіла песчано-жел-тая або бурувата, одноколірна або з темним поздовжнім малюнком зі смуг або плям, що нерідко зливаються в зиґзаґоподібну або ромбічної форми смугу уздовж хребта. Невелика голова нечітко відділена від шиї, морда опукла, попереду закруглена. Очі великі, з вертикально-еліптичною зіницею. Луски тулуба розташовуються косими рядами й постачені добре вираженими порібнинами. Поширено цих зміїв у Південній й Екваторіальній Африці, проникаючи до півночі до Сахари й південно-західної частини Аравійського півострова.
Харчуються вони винятково яйцями птахів. У зв’язку з тим що функція схоплювання й утримання видобутку стає непотрібної, зуби в цих змій дуже слабкі й різко зменшені в числі. Зате впасти здатна надзвичайно широко розтягуватися, що дає можливість проковтувати яйця величиною з куряче, хоча сама змія по розмірі не перевищує нашу мідянку (довжина тіла до 75-80 див). Настільки ж сильно розтяжна й ковтка: при проходженні великого яйця луски на ній розходяться, відкриваючи голу еластичну шкіру.

Нижні остисті відростки передніх хребців тулуба (гипапофизи) спрямовані вперед і настільки довгі, що прободают зверху стінку стравоходу й кінцями виходять у його просвіт. Ці відростки утворять собою так називану «яєчну пилку» – спеціальний апарат для руйнування шкарлупи яєць. Рідкий уміст розрізаного яйця легко прослизає через задню, звужену частину стравоходу в шлунок, розбита ж шкарлупа однією грудкою викидається через рот. У цьому полягає ще одна відмінність яєчної змії від інших яйцеяд-них рептилій, які або змушені пропускати неперетравлену шкарлупу через весь травний тракт, або розчиняють її шлунковим соком.
Як спеціальне пристосування до нестійкої кормової бази (у деякі періоди року яйця птахів зустрічаються дуже рідко) варто розглядати здатність яєчних змій швидко накопичувати жир у багате їжею час і повільно витрачати його в голодні місяці.
Яєчні змії цікаві ще особливим способом, що вони застосовують для відлякування ворогів. Будучи захопленими врасплох або розсердженими, ці беззахисні плазуючі уплощают тіло, звертають його вісімкою й тертям ребристих луски друг об друга видають своєрідний вібруючий звук.
До роду яєчних змій близько примикає рід індійських яйцеядних змій Elachistodon з єдиним видом Elachistodon westexmanni, розповсюдженим винятково в Південній Азії. Ці змії також годуються пташиними яйцями, однак спеціалізація до виняткового харчування цим кормом, очевидно, не зайшла так далеко, як у попереднього виду. В індійського яйцеяда зберігаються, зокрема, задні борознисті зуби у верхній щелепі, що исчезнули в африканської яєчної змії. Спосіб життя індійського яйцеяда зовсім не вивчений, а сам він відомий усього по декількох екземплярах, що зберігається в музеях миру.