СІМЕЙСТВО ЩИТОХВОСТИЕ ЗМІЇ (UROPELTIDAE)

До щитохвостим ставиться близько 45 видів своєрідних змій, що риють, поєднуваних в 8 пологів і розповсюджених в Індії (на півдні й заході) і на Цейлоні.
Дрібні, від 20 до 70 див, змійки мають циліндричну форму тіла, маленьку конусоподібну загострену голову й короткий, косо зрізаний хвіст, збройний одним або декількома великими щитками або шиповатими лусочками. Черепної кістки міцно зрощені між собою, дрібні однорідні зуби є тільки на щелепних костях і лише у двох пологів – також на піднебінні. Голова покритий великими щитками, особливо великий і міцний межчелюстной щиток утворить загострений кінчик морди. Цей щиток витримує більше навантаження при ритті в глибині ґрунту. Ока із круглою зіницею, слабко розвинені й покриті великим прозорим щитком. У них немає ні лівої легені, ні рудиментів таза й задніх кінцівок. Фарбування щитохвостих змій або складається з яскравих контрастних квітів – чорного, червоного, жовтого, або чисто чорна, але при цьому луска відливає сильним металевим блиском.
Особливо примітні особливості будови хвостового відділу, пов’язані з характером пересування в товщі ґрунту. У видів роду Plectrurus на кінці хвоста є невеликий плоский щиток із двома гострими шипиками, у змій роду Melanophidium на кінцевому щитку виступають дві порібнини. В цейлонської щитохвостки (Uropeltis ceylonicus) кінець хвоста косо усічений і покритий дрібними сильно килеватими лусочками. У представників роду Rhinophis на кінці хвоста розташовується великий шиповатий щиток. Щитохвостие змії використають настільки добре «збройний» хвіст у вигляді упору при пробуравливании ходу в ґрунті. Крім того, припускають, що деякі види можуть застосовувати свій хвостовий щиток для закупорювання вхідного отвору в нору.
Проривание підземного ходу виробляється натисканням голови (при упорі на хвіст) і наступними бічними рухами голови й шиї, які розширюють прохід. У зв’язку з таким способом риття шийна мускулатура щитохвостих змій дуже потужна, так що в деяких видів навіть помітне стовщення в області шиї. У зафіксованих змій дуже характерний З-образний вигин шиї, викликаний скороченням шийних мускулів.
Щитохвостие змії населяють передгірні й гірські ліси до висот 2500 м над рівнем моря. Зариваючись у вологий лісовий ґрунт на глибину до метра або плазуючи під каменями й лежачими стовбурами дерев, вони шукають дощових хробаків й інших безхребетних. Будучи піймані, щитохвостие змії поводяться дуже сумирно, навіть не намагаються втекти, а обкручуються навколо пальців або ціпка й надовго застигають у цьому положенні.
Всі щитохвостие змії яйцеживородящи й приносять по 3—8 живих дитинчат.