СІМЕЙСТВО ГЕРРОЗАВРИ (GERRHOSAURIDAE)

До сімейства геррозавров ставиться невелика група африканських видів, по ряду ознак занимающих проміжне положення між сцинками й дійсними ящірками. З першими їх поєднує наявність подібного за структурою кісткового панцира із пластинок, що підстилають рогову луску, із другими – деякі загальні особливості в будові черепа й розташуванні й формі зубів, а також наявність на стегнах поздовжніх рядів стегнових пор. Тіло геррозавров покрите зверху досить великими чешуя-ми, розташованими правильними поздовжніми й поперечними рядами. Покриваючого голову великі симетрично розташовані щитки величиною й формою дуже нагадують такі в дійсних ящірок. У представників більшості пологів, як й у поясохвостов, є поздовжня бічна складка шкіри, що відокремлює з кожної сторони тіла спинну сторону від черевної.
Більшість видів має добре розвинені ноги, і лише усередині роду Tetradactylus можна простежити ряд переходів від п’ятипалих кінцівок до ледь розчленованих рудиментів ніг.
Різні представники цього сімейства населяють кам’янисті й піщані напівпустелі, савани, що заросли чагарником берега рік і рідше лісу.
Близько 25 відомих видів поєднується в 4 роди, поширення яких обмежене Південною Африкою й Мадагаскаром. Всі геррозаври розмножуються шляхом откладки яєць, число яких у різних видів коливається від 4 до 7.
ДО роду геррозавров (Gerrhosaurus) ставляться досить великі або середньої величини ящірки, що досягають 50 див довжини. До числа найбільш відомих представників роду належить желтогорлий геррозавр (G. flavigularis), широко розповсюджений по всій Південній Африці, крім пустелі Калахарі й пустельних районів на південно-заході. Зверху ця ящери ца коричнювато-маслинового цвіту із двома минаючими з боків тіла білими або лимонно-жовтими зникаючими на хвості смугами, простір між якими зайнято поздовжніми рядами темних плям або коротких смуг. У період розмноження боку й нижня сторона голови здобувають інтенсивне жовте або червоне-оранжево-червоне фарбування, звідки й відбувається назва виду.
Живуть желтогорлие геррозаври в трав’янистих і чагарникових заростях, де риють глибокі нори. Їжа складається з різних комах, павуків, багатоніжок, а також дрібних ящірок і пташеняти. Наприкінці літа самка закопує в землю 4-6 помітно витягнутих яєць, і згодом молоді ящірки, що лупляться, самостійно вибираються на поверхню.
Нечисленні змієподібні представники роду Tetradactylus характеризуються більш-менш вираженою редукцією кінцівок. Як правило, при цьому зберігається один добре розвитий середній палець й один або два значно уступають йому по величині. Лише в розповсюдженого в Південно-Західній Африці звичайного виду Tetradactylus seps зберігаються всі п’ять пальців. Ця ящірка 20 див довжини зустрічається на поросших травою й чагарником гірських схилах й узліссях лісів, ховаючись у випадку небезпеки в купах хмизу або під гниючими стовбурами дерев. Сильно подовжені яйця (1—2) самка відкладає в гниючу деревину або в лісову підстилку. Обоє відомих представника мадагаскарського роду Tracheoptychus відрізняються від інших геррозавров сильно ребристою лускою, відсутністю на тілі бічної складки й цікаві тим, що мають розташованими поперед вушного отвору великими рухливими чешуя-ми, що грають, видимо, роль закриваюче вухо клапана. Це пристосування й той факт, що ящірки тримаються на річкових обмілинах, дозволяє припускати, що вони ведуть якоюсь мірою пов’язаний з водою спосіб життя.