СІМЕЙСТВО ПОЯСОХВОСТИ (CORDYLIDAE)

Серед порівняно деяких наземних ящірок, властивих переважно Південній Африці й Мадагаскару, особливо характерні поясохвости. Представники цього невеликого сімейства характеризуються розвиненими черепними дугами, наявністю виразного тім’яного отвору й однорідними плевродонтними зубами. Зверху голова їх покритий зрослими із черепом кістковими пластинками – остеодермами, що утворять також дах верхневисочного отвору. Цілком розвинені, із круглою зіницею ока поясо-хвостов захищені роздільними рухливими століттями. Всі види, за винятком декількох представників роду Chamaesaura, постачені нормальними п’ятипалими кінцівками. Лише в деяких представників останнього роду на сильно подовженому тілі зберігаються палочковидние рудименти ніг. Тулуб цих ящірок у більшості випадків покрито поперечними рядами великих щитоподібних, як правило ребристих, луски, що переходять на череві в пластинчасті щитки. Великі, симетрично розташовані горбкуваті або гладкі щитки покривають також вер
Більшість видів живе в пустельних, сильно кам’янистих або скелястих місцях з рідкої сухолюбивой рослинністю, але деякі є жителями відкритих трав’янистих просторів і проникають досить високо в гори.
Харчуються поясохвости всілякими дрібними тваринами до невеликих хребетних включно. Всі відомі види яйцеживородящи.
Сімейство поєднує 4 роди з 30 видами, розповсюдженими винятково в Південній Африці й на Мадагаскарі. Лише один вид перетинає на півночі екватор і зустрічається в Кенії й південних районах Ефіопії.
Найбільш численними й звичайними поясохвостами є представники роду Cordylus, що характеризуються відсутніми в інших пологів кістковими пластинками — остеодермами, розташованими під лускою трохи сплощеного тулуба й голови.
Сягаючий 18 їжак у довжину звичайний поясохвост Cordylus cordylus відрізняється значною мінливістю свого фарбування. Зверху він світло-маслиновий, зеленуватий, жовтий, коричневий, червонясто-жовтогарячий або темно-бурий кольори із численними чорними або коричневими плямами, що з’єднуються нерідко в суцільні поперечні смуги. Зустрічаються й чорні екземпляри.
Живуть ці ящірки на скелях, обираючи як притулки всілякі тріщини й щілини. Витягти поясохвоста з такого притулку надзвичайно важко, тому що тварина сильна роздмухує тіло, чіпляючись численними шипами за найменші нерівності каменю. Харчуються вони різними безхребетними, при нагоді нападають і на дрібних ящірок, зрідка поїдаючи також квіти й соковиті частини рослин. Наприкінці літа самка народжує 1-3 молодих.
більше дрібний представник, Що Зустрічається в Південно-Західній Африці, того ж роду малий поясохвост (Cordylus cataphractus) при небезпеці приймає своєрідну захисну позу. Захоплений удалині від скель і не маючи можливості зникнути в притулок, він зараз же сворачивается кільцем і міцно втримує зубами кінець твердого колючого хвоста, притискаючи його до м’якого черева й захищаючи в такий спосіб найбільш уразливу нижню сторону тіла. Ефективність подібного захисту стає зрозумілої, якщо згадати, що голова й спина цих ящірок, як бронею, захищена твердими кістковими пластинками.
Найбільш великий представник роду Cordylus — гігантський поясохвост (С. giganteus) — досягає в довжину близько 40 див, відрізняється від попереднього виду також наявністю великих, спрямованих назад шипів, розташованих по задньому краї голови. Зверху він жовтуватий, жовтувато-коричневий або бурий кольори, причому молоді пофарбовані набагато більш яскраво. Зустрічаються ці поясохвости на кам’янистих рівнинах Південно-Східної Африки, де поселяються в норах гризунів або знаходять собі притулки під каменями. Цю ящірку легко виявити по характерній манері підніматися на більші камені й подовгу залишатися тут у нерухомій позі з високо піднятої на витягнутих ногах передньою частиною тіла й головою.
Шкіра гігантського поясохвоста володіє значної гигроскопичностью й легко усмоктує воду, що має значення для нагромадження вологи під час короткочасних і рідких літніх дощів
Їжа його складається з різноманітних тварин, у тому числі дрібних плазуючих і гризунів, яких він добуває в їхніх норах. У випадку небезпеки ця велика ящірка щільно лягає на землю й, витягнувши уздовж боків покриті твердими шипами ноги, підставляє хижакові мало уразливу верхню сторону тіла. Захищаючись, поясохвост може наносити чутливі удари хвостом, покритим твердими й надзвичайно гострими шипами. У серпні самки народжують звичайно двох молодих, сягаючих майже 10 див у довжину.
Зовсім несхожі по своєму зовнішньому вигляді на інших поясохвостов представники роду Chamaesaura. Тіло їх змееобразно витягнуте, і якщо в одного з відомих видів ще є слаборозвинені п’ятипалі кінцівки, то у двох інших збереглися тільки позбавлені пальців палочковидние рудименти ніг.
Сягаюча 55 див у довжину разом з довгим ламким хвостом хамезаура (Ch. anguina) зверху коричнювато-чорного цвіту., звичайно із двома темними поздовжніми смугами, розділеними більше вузькими жовтуватими лініями. Зустрічається ця схожа на змію ящірка на південному краї Африки, де населяє кам’янисті степи. Рухи її зміїним-зміїній-по-зміїному швидкі й стрімкі, причому притиснуті до тіла безпалі рудименти ніг зовсім не використаються для опори. Харчується вона комахами, предпочитая коників й інших прямокрилих. Наприкінці літа самка народжує 4-5 дитинчати до 12-15 див довжиною.
Подібний з попереднім видом спосіб життя веде й трохи більша Chamaesaura macrolepis, що відрізняється повною відсутністю передніх і сильною редукцією задніх кінцівок.