СІМЕЙСТВО ЧЕШУЕНОГИ (PYGOPODIDAE)

Всі чешуеноги мають змееобразно витягнутий тулуб і по зовнішньому вигляді надзвичайно нагадують змій. Це подібність зі зміями підкреслюється також відсутністю передніх і значною редукцією задніх кінцівок, що мають звичайно вид коротких, що кінчаються іноді пазурами лускатих виростів, звідки відбувається й назва самого сімейства. У багатьох випадках задні кінцівки відсутні зовсім або виражені у вигляді ледь помітних придатків, як правило, більше розвинених у самців. Як і геккони, ці ящірки позбавлені кісткових скроневих дуг, але, на відміну від більшості цепкопалих, мають передневогнутие (процельние) хребці. Тіло їх покрите однорідної, часто черепицеобразной лускою, що переходить звичайно на голові в більші, симетрично розташовані щитки. Надзвичайно довгий хвіст дуже ламкий, але після відновлення ніколи не досягає колишньої величини. Найбільш великі види досягають довжини 75 див і більше, тоді як розміри дрібних не перевищують 12-15 див.
Невеликі, з вертикальною зіницею ока чешуеногов захищені зрослими прозорими століттями, які вони, подібно гекконам, очищають, облизуючи довгою мовою з парними клейкими виростами на кінці. Зовнішній вушний отвір звичайно малопомітно або навіть зовсім заростає шкірою, що пов’язане зі зникненням барабанної перетинки у зв’язку з переходом цих тварин до образа, що риє, життя. У багатьох видів за анальним отвором є особливі мішечки з невеликими шкірними кісточками, властиві також більшості гекконов.
Великі види чешуеногов живуть серед рослинності на поверхні ґрунту, дрібні ж ховаються під каменями, у гніздах термітів або ведуть образ, що риє, життя. Харчуються вони всілякими дрібними безхребетними й рідше невеликими ящірками. Більшість видів активно присмерком і вночі. Розмножуються чешуеноги шляхом откладки яєць, але біологія їхнього розмноження майже не вивчена. Деякі дослідники розглядають цих ящірок як можливих предків змій, з якими їх зв’язує не тільки значне зовнішнє, але й більше глибока анатомічна подібність.
Сімейство поєднує 7 пологів, представлених 13 відомими видами, з яких 12 поширені в Австралії й на прилежащих островах, включаючи Тасманію, і лише один — на Новій Гвінеї.
Одним з найбільш великих і добре вивчених видів сімейства є широко розповсюджений по всій Австралії звичайний чешуеног (Pygopus lepidopodus). У довжину він досягає майже 75 див, з яких тільки третина доводиться на тонкий округлий тулуб, що переходить у надзвичайно довгий, що поступово тоншає до кінця хвіст. Тіло покрите килеватой лускою, що на верхній стороні витягнутої й помітно приострен-ной голови переходить у великі, симетрично розташовані щитки. Задні ноги мають вигляд плоскою, покритою лускою лопат, які в самців майже вдвічі длиннее, ніж у самок. При русі тварини ноги звичайно щільно притиснуті до тіла й не грають ніяких опорних ролей. Зверху чешуеног червонуватий або коричнювато-маслиновий кольори з поздовжніми рядами чорних плям, які дуже різко виражені в молодих особин і нерідко зовсім відсутні в дорослих.
Живуть ці ящірки на узліссях лісів й у сухих напівпустелях, що поростили травою й дрібним чагарником. Чешуеноги ведуть переважно нічний спосіб життя, однак їх можна бачити й удень зсілими на гілках у характерній зміїній позі. Під час линяння вони, подібно зміям, цілком скидають відсталий шар старої шкіри, що вивертається при цьому навиворіт.
Встречающиеся в Австралії й на Новій Гвінеї представники іншого роду чешуеногов — Lialis — зовсім позбавлені ніг, від яких зберігаються лише ледь помітні вирости по обидва боки анального отвору. Відмітною ознакою цих ящірок є також сильно витягнута приостренная голова, покрита зверху дрібної, що нагадує туловищную лускою. Досягаючи майже 70 див у довжину й маючи гострими, відігнутими назад зуби, вони легко справляються з невеликими ящірками, що займають значне місце в їхній їжі.