ЗАГІН ПРЯМОКИШКОВІ ТУРБЕЛЛЯРИИ (RHABDOCOELA)

И цей загін представлений дрібними тваринами. Однак, на відміну від ацел, в прямокишкових турбеллярий є кишечник у вигляді прямої трубки, за що загін й одержав свою назву. Ротовий отвір, розташований завжди на черевній стороні, веде в мускулисту глотку. Ротовий отвір лежить те посередине черевної сторони тіла, те ближче до переднього або заднього кінця його.
У прямокишкових турбеллярий є фоторецептори, тобто органи, що сприймають світло й звичайно називані очами. І справді, ці органи пигментировани й несуть светопреломляющую лінзу – свого роду кришталик. Ока можуть, однак, і отсутствовать. Близько 400 видів цього загону живе в прісній воді, у морі й частиною в ґрунті.
Щоб читач склав собі деяке подання про форми цього загону, ми обмежимося характеристикою деяких видів.
Рід Mesostomum — один з найбільш багатими видами. У представників цього роду звичайно плоске тіло. Рот міститься приблизно в середині черевної сторони. Ротова порожнина постачена сильним сисним апаратом, за допомогою якого ці маленькі хижаки вистачають своїх жертв і висмоктують їх.
Один із красивейших видів цього роду — Mesostoma ehrenbergii — досягає в довжину 1 див. Названий так на честь знаменитого зоолога, що опублікував у першій половині XIX в. (Эренберг, 1795-1876) коштовні дослідження, присвячені мікроскопічною твариною. Вид цей можна виявити навесні на затоплених повіддям лугах, а також у ставках з мулистим ґрунтом й у водоймах, що заросли очеретом і ситником. Тварина прозоро, як стекло, і здається, що воно таке ж тендітне!
Спостерігаючи за твариною, можна помітити, що у воді воно робить повільні й, видимо, вільні коливання, залишаючись при цьому підвішеним на тонкій і невидимій нитці, що утворилася з його власних слизових виділень (мал. 191).
Досить, однак, потривожити спокій тварини, як негайно турбеллярия починає здригатися й изгибаться з такою же моторністю, як яка-небудь п’явка.
Мезостома — хижак. Найвищою мірою цікаво спостерігати, як вона атакує водяну блоху – маленького прісноводного рачка. Мезостома вистачає його приблизно так само, як ми ловимо рукою муху. При цьому мезостома стрімко загинає задній кінець тіла до його зіткнення з переднім кінцем, у той час як бічні краї тіла притискаються друг до друга. Рачок виявляється в живій пастці. Він безпомічно б’ється в ній якийсь час, потім ущухає, а мезостома висмоктує його вміст. Маленька трагедія закінчується, і хижак витягається як би в знак повного задоволення.
Деякі мезостоми (інших видів) здатні діяти, як павуки, створюючи слизову павутину, у яку попадають їхньої жертви.
У середній частині Європи водиться інший цікавий представник того ж роду — Mesostomum tetragonum. Ця мезостома досягає 7-10 мм у довжину й живе в маленьких пересихающих або чистих, але зарослою водною рослинністю ставках. Вона коричневого цвіту, з невеликим червонуватим відливом. З боків тіла розвинені лопати, що хвилеподібно изгибаются від переднього до заднього кінця тіла. За допомогою цих лопат і ресничек, що покривають шкіру, мезостома плаває у воді.
Однієї із цікавих особливостей біології прямокишкових турбеллярий треба вважати їхню здатність жити в пересихающих дрібних водоймах. Видимо, вони пристосовані до перенесення сухості. Деякі види були констатовані в дрібних водоймах і навіть маленьких калюжах, на тижня висихавших печенею влітку. Яйця однієї з таких мезостом, витягнуті із засохлого мулу й покладені потім у воду, через кілька днів стали розвиватися.
Відзначимо, що яйця мезостом бувають двох типів — з товстою й тонкою шкарлупою. Остання характерна для літніх яєць. Очевидно, у мезостом намечается закономірна зміна форм яєць: літні яйця розвиваються в результаті самозапліднення мезостоми, а зимові – тільки в результаті перехресного запліднення двох особин. Яйця мезостом мають звичайно форму дисків із центральним поглибленням. Зимові яйця вивільняються з тіла матері тільки після її смерті й можуть переносити зимову холоднечу й літню сушу. Це пристосування має значення для виживання виду. Із зимових яєць народжуються зимові особини, що зустрічаються ранньої навесні й улітку. Особини зимової генерації влітку відкладають яйця з тонкою шкарлупкою, а надалі знову із щільної. З літніх яєць розвиваються літні тварини, що дають два сорти яєць – тонкоскорлуповие й толстоскорлуповие; таким чином, за зимовими формами випливають літні, продуцирующие ці два сорти яєць. Коли наступають холоду, з тонкоскорлупових яєць народжуються осінні форми, що розвивають зимові яйця. З них і народжуються згадані вище зимові форми.
Усе, що було сказано вище, стане нам зрозуміліше, якщо ми хоча б стисло познайомимося з морфологічною організацією мезостом. Як у всіх турбеллярии, тіло їх покрите ресничками – органом руху. Як уже було сказано вище, кишечник їх представлений прямою трубкою (мал. 195). Щільні покидьки харчування викидаються через рот, рідкі – через спеціальну видільну систему- протонефридии, представлені кінцевими клітинами з «ресничним полум’ям» і видільними каналами, що відходять від них (мал. 195).
Найбільш складну організацію має полова система. Всі мезостоми, та й прямокишкові турбеллярии взагалі, як правило, гермафродити, тобто обоеполие форми.
На малюнку 195 показана полова система Mesostoma ehrenbergii. Не вникаючи в подробиці її опису, укажемо лише на складність організації полової системи й на сполучення в ній органів чоловічої й жіночої природи. На малюнку показаний яєчник, пов’язаний із семеприемником. З боків цієї системи лежать насінники. Від насінників ідуть два сім’япроводи, по яких сперматозоїди проникають у чоловічий совокупительний орган, що має в мезостоми форму перекинутої реторти. Через «горлечко» цієї «реторти» сперма попадає в так звану загальну протоку, з якого вона надходить у згаданий семеприемник, де насіння зберігається. Яйця також проникають у семеприемник і потім, уже запліднені, переміщаються через загальну протоку в полову клоаку. Надалі яйця, що досягли клоаки, покриваються тут жовтком з желточников і шкарлупою. У мезостом відбувається перехресне запліднення, тобто дві особини взаємно запліднюють один одного. Таке запліднення підвищує життєздатність потомства й забезпечує його більше, спадково обумовлене різноманіття. Все це показує, що полові функції в прямокишкових турбеллярии досягають високого рівня розвитку.
Слід зазначити, що прямокишковим турбелляриям властивийо не тільки полове розмноження, але також і безстатеве, що досягає за допомогою розподілу особин. От як описує Бреслау цей процес в Microstomum lineare: «У микростоми розподіл починається утворенням поперечної перегородки, що розвивається між шкірно-мускульним мішком і м’язовим шаром кишечнику, і притім приблизно посередине тіла. Останнє виявляється, таким чином, розділеним на дві частини, що відповідають двом майбутнім дочірнім особинам. Надалі ході процесу розподілу на місці виниклої перегородки тіло перешнуровується, перетяжка заглиблюється, так що зрештою обидві половини хробака виявляються зв’язаними тільки що не розділився ще кишечником. Нарешті й ц останній розділяється, і обоє зооида (таке загальна назва дочірніх індивідуумів, що утворяться подібним способом,) виявляються вільними. Але перш ніж це відбудеться, крім описаного першого розподілу, підготовляються й подальші. Обидві дочірні особини, залишаючись ще зв’язаними один з одним, самі починають ділитися надвоє, і пз спочатку цілісної тварини виходить ланцюжок із чотирьох зооидов, у яких, у свою чергу, розвиваються поперечні перегородки, що вказують на настання третьої й подальшої стадій розподілу». Втім, звичайно в природних умовах спостерігаються ланцюжки з 6-8 зооидов, тому що більше довгі ланцюжки легко розриваються. «Розвиток поперечних перегородок, що перетворюють тварина в ланцюжок зооидов, – продовжує Бреслау, – саме по собі не забезпечує, звичайно, життєздатності дочірніх індивідуумів. Процес розподілу необхідно доповнюється новотворами, що виникають у результаті регенерації й ведучими до того, що окремі ділянки хробака, що ділиться, досягають організації самостійних тварин». Бреслау знайшов, що обидві форми розмноження – полов і безстатеве – чергуються: після невизначеного числа поколінь, що виникли протягом весни за допомогою розподілу, восени відбувається полова дифференцировка; з настанням половозрелости безстатеве розмноження припиняється.
Крім згаданих двох пологів, до прямокишкових турбелляриям ставиться й ряд інших. Серед них згадаємо про цікавих представників роду Dalyellia, для яких характерні симбиотические відносини із зоохлореллами. Їхньою присутністю в тілі видів даного роду обумовлене зелене фарбування в Dalyellia viridis, особливо типова для ґрунту лугових низин і для заболоченої води.