СІМЕЙСТВО УЗКОРОТИЕ (BRCVICIPITIDAE)

Поєднує близько 175 видів, як деревних, так і наземних і що риють. Узкоротие надзвичайно різноманітні по зовнішньому вигляді й особливостям будови, чому їх групують в 56 пологів й 14 підродин. Більшість пологів включає всього по 1-2 види.
Найбільший рід узкоротих квакш — Microchyla (29 видів). Представники його широко поширені й зустрічаються в Південно-Східній Азії, Малайському архіпелазі, Південній Америці й на півдні Північної Америки.
Каролинка (М. carolinensis) — мешканець Північної Америки, має в довжину 30 — 35 мм. Ця моторна тварина відрізняється яйцеподібною формою тіла, веде сутінковий спосіб життя й має потребу у вологості й ґрунті, що рясно поростила рослинністю. День проводить у норах або під гниючими деревами. Спарювання з кінця квітня до початку вересня. Лемент самця нагадує голос лами. Самка, що трохи менше самця, відкладає 40 яєць.
У Південно-Східному Китаєві широко поширена гарна узкоротая квакша (М. pulchra) довжиною в 28—35 мм. Спина в неї червоно-коричнева або шоколадна з виразним темним трикутним малюнком і темними плямами. Передня сторона стегон від желто- до оранжево-червоної. Живе в горбкуватій місцевості, що поростила невисокою травою й окремими чагарниками. Може стрибати на 3 м. Мечуть ікру з березня до травня в маленьких скупченнях води. У воді, бідної киснем, при 23—28° розвиваються плоскі, майже прозорі пуголовки, що мають явну плавальну перетинку на задніх ногах, тоді як у молодих жаб її немає.
Рід Kaloula містить 11 видів, спеціалізованих на харчуванні мурахами й термітами, що живуть у Південній і Східній Азії й на Малайському архіпелазі.
Маленька голова прикрашеної жаби (К. pulchra), пофарбована у вохристо-жовтий цвіт, представляє своєрідний контраст великому тілу, що має гарне коричневе фарбування. Широка вохристо-жовта смуга тягнеться й з боків тіла жаби від століття до задніх кінцівок. Довжина тіла тварини 75 мм. Задні ноги мають сильно розвитий внутрішній п’ятковий бугор, яким тварина гарна риє. Пересувається маленькими квапливими стрибками. За допомогою розширених кінців пальців може добре лазать. У Сінгапурі кричать у період розмноження так, що близько від них не чутно свого голосу. У кричущого самця роздувається не тільки резонатор, але й все тіло. Злякавшись, тварина надувається, і його ширина стає майже рівній подвоєній довжині. Заспокоївшись, жаба випускає із себе повітря із чітко чутним шипінням. Червоподібна мова її може викидатися на 4 див. Годується майже винятково мурахами.
Велика К. baleata схожа на попередній вид способом життя й фарбуванням. Однак вона часто має цегляно-червоні плями на плечах й у підставі задніх кінцівок. Добре закопується, зустрічається й під каменями й на деревах. Основна їжа – терміти.
Жаби роду Stereocyclops, що живуть у Південній Америці, мають своєрідне пристосування до харчування термітами. Тонка шкіра спини цієї тварини густо засіяна величезними залозами, що виділяють рідина, що затвердевает на повітрі, образуя свого роду панцир – засіб захисту від термітів. На додаток кісткове кільце оточує рогову оболонку ока.
В Африці живуть представники роду узкоротих (Breviceps). Усього їх відомо 6 видів. Ці земноводні в спокійному стані схожі на гумовий м’яч.
Восточноафриканский узкорот (В. тоsambicus) відрізняється надзвичайно щільним додаванням, короткою головою, майже плоскою мордою, кінець якої ледь видається, маленьким ротом і спрямованими вперед очами. Кінцівки його дуже короткі й до ліктьового й колінного суглобів сховані в шкірі тулуба; проте вони сильно розвинені. На пятке перебуває більша лопатообразная мозоль із загостреним краєм, що служить для риття. На спині він має брудне червоно-буре фарбування, на боках – бурі-буре-бурий-жовто-буру. Може бути одноколірного або покритим різного роду чорними плямами. Завжди є коса чорна смужка, що тягнеться від ока вниз і назад. Нижня сторона грязно-біла з більшою чорною плямою на горлі. Довжина тіла 50 мм. У більших кількостях з’являється після дощу. Несприятлива пора року проводить зарившись. Імовірно, харчується термітами.
У Південній і Тропічній Африці живуть представники роду поросят-жаб-поросяти (Неmisus). Мармурова жаба (Н. marmoratus) – невелика жаба, що може надуватися так само, як і короткоголов, зверху сіро-бура з темним мармуровим малюнком; горло, боки й задня сторона стегна зеленоватожелтие; низ білий. Це тварина цікава в тім відношенні, що самка, зарившись у землю, прикриває власним тілом яйця, з яких дитинчата виходять у вигляді добре розвинених пуголовків.
Дуже рідка лісова жаба з Південної Африки малий узкорот (Anhydrophryne rattrayi) відкладає яйця в спеціально вириту ямку. Яйця майже білі, укладені в желатинову капсулу. У кладці 11-19 яєць. Через 11 днів з них з’являються пуголовки, що залишаються сидіти всі разом. Через 15 днів після вилупления в них зникає хвіст і жабенята виходять назовні.
У жаби Mantophryne robusta, з Нової Гвінеї, нечисленні великі яйця з’єднані четковидно. Самець прикриває їх своїм тілом й охоплює передніми лабетами. Весь розвиток проходить у яйці, причому органом подиху пуголовка служить хвіст.
Самки восточноафриканских узкоротих жаб роду Hoplophryne кладуть яйця між листами бананів або в старі бамбукові стовбури. Представник іншого роду африканських узкоротих жаб – Phrynomantis microps відрізняється найбільш строкатим фарбуванням тіла. Вся верхня сторона в неї яскравого цегельного кольору із золотаво-зеленим відблиском посередине спини; боку голови й тулуби різко виділяються густим чорним цвітом, і чорне ж фарбування впроваджується у фарбування спини у вигляді гострокутного, спрямованого від стегон уперед трикутника. Черевна сторона синювато-сіра з різними дрібними світлими плямами. Подібні ж світлі плями, тільки більші по розмірах і більш рідко розташовані, перебувають на верхній стороні кінцівок. Вся тварина досягає розмірів середньої величини квакші. Жаба позбавлена здатності стрибати, плазує вона досить повільно, але робить враження гнучкої тварини. Вона вміє дуже спритно користуватися найнікчемнішими поглибленнями, щоб сховатися, і вузькими щілинами й розпадинами для проходу. Харчується термітами.
Інші пологи із сімейства дійсних жаб нечисленні. Більшість із них поєднують 1-5 видів.
Рід Arthroleptis представлений 35 видами, що живуть у Південній і Тропічній Африці. Вони характеризуються відсутністю піднебінних зубів, горизонтальною зіницею, серцеподібною мовою, малорозвиненими плавальними перетинками й міцно зв’язаними між собою зовнішніми костями плюсни. Всі вони належать до наземного або навіть форм, що риють.
Длиннопалая жаба (Arthroleptis stenodactylus) весь день проводить зарившись і з’являється на поверхні землі лише вночі. У самця цього виду, як й в інших родинних видів, третій палець передніх кінцівок сильно подовжений. Довжина цієї маленької тварини не перевищує 40 мм.
Рід Phrynobatrachus включає 14 видів малюсіньких водяних жаб, що живуть в Африці.
Наталийская жаба (Phrynobatrachus natalensis), що представляє надзвичайну мінливість у цвіті й малюнку й рідко має більше 30 мм у довжину, поширена від Судану до Південної Африки й Анголи й місцями дуже численна. В Африці ж живе найвищою мірою своєрідна волосата жаба (Astylosternus robustus). У шлюбний час у самців цієї жаби на боках тіла й стегнах розвиваються довгі волосоподібні сосочки шкіри, що служать додатковими органами подиху. Поява їх зв’язана зі слабким розвитком легенів.
Досить вигадливу форму тіла має рогата жаба (Ceratobatrachus guentheri) — звичайний мешканець Соломонових островів. Її трикутна приплющена голова дуже невелика й витягнута на морді в гострий шкірний виріст. По одному такому ж вістрю є на верхніх століттях, над заднепроходним отвором і п’ятковим зчленуванням. Поперек голови й уздовж спини проходять більш-менш численні тонкі шкірні складки. Вузька, часто зубчаста шкірна лопата облямовує зовнішню сторону передпліччя й плюсни. Вся нижня сторона тіла в дрібних зернистих бородавочках. Фарбування й малюнок на тілі жаби дуже мінливі й мають пристосувальне значення, допомагаючи їй зливатися з навколишнім тлом. Розміри тіла 75-85 мм. Розвиток жаби проходить у яйці.