ЗАГІН БЕСКИШЕЧНИЕ РЕСНИЧНИЕ ХРОБАКИ (ACOELA)

У берегів Бретані (Франція) починається відлив. Відступає море. Оголюється морське дно. І на оголеному дні з’являються зелені плями. Вони як живі. Поступово плями стають темніше й змінюють свою форму. І дійсно, це скупчення живих істот, незліченних маленьких турбеллярий Convoluta roskoffensis, що ставляться до роду конволют (Convoluta). Зелене фарбування тварин викликане тим, що в їхній паренхімі живуть зелені водорості – зоохлорелли, що належать до жгутиковим найпростіших. Як тільки почнеться приплив, конволюти зариються в пісок, ідучи від напору води.
Цей ритм що чергується заривания в пісок і появи на його поверхні конволют можна спостерігати й в акваріумі.
Як у всіх бескишечних турбеллярий, у цього хробака немає кишечнику. Замість нього в паренхімі розвинена ніжна плазматична тканина із численними ядрами в ній, але без клітинних границь. Тканина, у якій зливаються в загальний комплекс клітинні елементи, позбавлені клітинних границь, називають синцитієм.
Молоді конволюти здатні харчуватися; вони захоплюють їжу за допомогою ресничек, якими усаджене ротовий отвір. Харчові грудочки попадають у синцитій, і тут відбувається процес внутрішньоклітинного травлення, настільки характерний для всіх турбеллярий, у тому числі й имеющих кишечнику. Однак дорослі конволюти харчуються інакше.Вони харчуються речовинами, ассимилируемими водоростями, які живуть у їхньому тілі. Водорості (зоохлорелли) проникають в організм конволют тоді, коли вони ще тільки розвиваються з яйця. Дорослі конволюти відкладають яйця в кокон. Ці кокони виділяють речовини, що хімічно впливають на зоохлорелл і приваблюючі їх. Можна сказати, що яйця конволют буквально інфіковані (заражені) зоохлореллами. Але це зараження – джерело життя конволют. З яєць, що розвиваються, формується молода конволюта, і вона виявляється носителькою зоохлорелл, які розмножуються в її тілі і як би входять у його склад, забезпечуючи процеси асиміляції органічних речовин й енергії сонячного світла. Так зоохлорелли постачають конволюту харчуванням. З іншого боку, зоохлорелли залежать від конволют і не можуть жити без них. І конволюти поводяться так, що існування зоохлорелл забезпечене. Зоохлорелли зеленого цвіту. Вони носії хлоропластів і мають потребу в сонячному світлі. Конволюти протягом усього дня нерухомо сидять на місці, облиті яскравими променями сонця – джерелом життя й енергії зоохлорелл, але разом з тим і джерелом харчування самих конволют. Конволюти корисні для зоохлорелл, а ці останні життєво необхідні для конволют. Перед нами типовий приклад симбіозу – обоюдополезного співжиття вільних організмів.
Як уже говорилося, у бескишечних турбеллярий немає кишечнику. На черевній стороні тіла конволют розташована лійка, що веде в ротовий отвір, а воно у свою чергу веде в синцитій. Кпереди від ротового отвору розташований маленький пухирець, що просвічує крізь покриви тіла. Це статоцист. Відомий фахівець з турбелляриям Бреслау так роз’ясняє функції статоциста: якщо конволют, що втримуються в судині, залишити в спокої, всі вони сооерутся на поверхні води. Однак навіть легкий струс змушує їх опускатися на дно. Ці реакції обумовлені наявністю статоциста. «Реакції, – пише Бреслау, – зникають, якщо тварина обезголовлена або якщо солона морська вода, у якій перебуває хробак, швидко заміняється прісної. В останньому випадку відбувається ушкодження тонкої структури статоциста». Отже, статоцист, тобто орган рівноваги, визначає й згадувану вище реакцію конволют на припливи й відливи. На малюнку 194 показаний інший вид конволюти – Convoluta convoluta, у тілі якої видні зоохлорелли, а також округлі яйця. На відміну від раніше названого виду, ця конволюта харчується не тільки за рахунок зоохлорелл, але й через ротовий отвір.
На закінчення відзначимо, що бескишечние турбеллярии, або ацели, по-різному трактуються фахівцями. У системі їх звичайно ставлять на перше місце як найбільш примітивних турбеллярий. Однак деякі фахівці вважають, що ацели швидше за все спрощені форми. Відомий фахівець з турбелляриям Отто Штейнбок (1958) уважає, що бескишечние турбеллярии утворять примітивну галузь, від якої беруть свій початок вищі турбеллярии.