СІМЕЙСТВО ЛИПАРОВИЕ АБО МОРСЬКІ ЗЛИЗНИ (LIPARIDAE)

Липаровие — риби головастикообраз-ной форми, з тонкої, рухливий, іноді прозорою шкірою й м’якими м’язами. Голова широка, стовщена. Тіло стисле з боків, досить довге, високе попереду, що поступово знижується до хвостового плавця, що завжди виражений більш-менш чітко. Голова іноді злегка приплющений; рило коротке, притуплене; рот помірний, кінцевий. Зяброві отвори відносно малі. Спинний й анальний плавці довгі, з м’яких і гнучких променів. Грудні плавці з дуже широкою підставою. Черевні плавці зливаються й утворять присасивательний диск, що іноді буває рудиментарним або навіть відсутній
.
Сімейство морських слизней поширене головним чином у водах північної частини Тихого океану (13 пологів і близько 75% видів); у меншій розмаїтості (4 роди й близько 15% видів) це сімейство представлене в Північному Льодовитому океані й у водах північної частини Атлантичного океану. Кілька видів виявлено на глибинах тропічної частини Тихого океану й у прибережних холодних водах Антарктичної області. У цей час відомо більше 14 пологів й 120 видів.
Особливо характерні й багаті видами три роди морських слизней — липарнси (40—42 виду), карепрокти (54 виду), паралипариси (близько 30 видів).
Представники роду Липариси (Liparis) живуть на глибинах від 0 до 450 м, але переважно в прибережних водах і на материковій обмілині. Види роду Карепрокти (Careproctus) відсутні в дрібних прибережних водах і зустрічаються із глибини 20 – 30 м (рідко) до найбільшої відомої для риб глибини 7579 м. Причому приблизно половина видів не спускається нижче 540 м, а інша половина не піднімається вище цієї глибини, що розмежовує поширення двох груп видів цього роду. Рід Паралипариси (Paraliparis) розповсюджений від 128 до 3240 м, але глибиною, що розмежовує, для видів цього роду є глибина 900 м.
Такий характер вертикального розподілу липарових риб від літоралі й мілководдя до більших глибин дає підставу вважати, що в початковій стадії еволюції вони були мілководними прибережними донними рибами й тільки в процесі історичного розвитку поступово завойовували глибини морів й океанів. Тому риб цього сімейства, що живуть на більших глибинах, відносять у групу повторно-глибоководних, або материково-глубоководних, риб.
Цікаво відзначити, що у зв’язку з переходом з мілководдя на глибину збільшується число променів у спинному й анальному плавцях, а в грудні й хвостовому їхнє число зменшується, як і число пилори-ческих придатків; зменшується також розмір зябрових отворів. Число хребців із глибиною збільшується, але твердість їх зменшується. Зменшується із глибиною й присасивательний диск, а в пологів і видів полупелагического й пелагического способу життя диск зовсім відсутній (пологи Paraliparis, Acantholiparis, Nectoliparis, Lipariscus, Rhodichthys). При цьому в деяких видів, наприклад в атлантичного родихтиса (Rhodichthys regina) і в тихоокеанського нектолипариса (Nectoliparis pelagicus), нижні промені грудних плавців відділені й відсунуті вниз від підстав цих плавців так, що легко можуть бути прийняті за черевні плавці.
Цікаві зміни із глибиною фарбування тіла у видів роду Карепрокти (Careproctus), що охоплює, мабуть, найбільший відомий для одного роду діапазон глибин — від 20—30 до 7579 м. Види карепроктов, що живуть на малій глибині, до 200-300 м, мають звичайно світле, яскраво-рожеве або червоне фарбування; живучі на глибині від 200-300 до 2500 м – червону або червоно-буру із чорним; від 2500 до 3500 м – темну або чорну. У самих глибоководних видів, що живуть на глибині 6100-7572 м, фарбування відсутня зовсім і крізь безбарвну шкіру просвічують рожеві м’язи. Відповідно до збільшення глибини перебування в карепроктов змінюється й цвіт очеревини: у прибережних видів він світлий; у більше глибоких шарах води збільшується кількість видів з темною або чорною очеревиною; на глибинах від 2500 до 3500 м живуть види тільки із чорною очеревиною, але в самого глибоководного виду (Careproctus amblystomopsis) із глибини 7579 м очеревина позбавлена пігменту, як і шкірний покрив. Подібна зміна фарбування із глибиною спостерігається й у па-ралипарисов, але т
У зв’язку зі зміною глибини перебування змінюється й розмір очей, що встановлено й для деяких інших сімейств повторно-глибоководних риб (Zoarcidae, Agonidae). Відносна величина очей у риб, що живуть на глибинах від 200 до 1000 лм, більше, ніж у більше мілководних й у більше глибоководних.
Риби із сімейства морських слизней пристосовані до перебування на дні в прибережних і глибоких водах, але відомі й пелагические види, наприклад нектолипарис (Nectoliparis pelagicus), що живе в товщі води на глибині 550—1100 м.
Ікрометання липарисових присвячене до зимових місяців. Ікра донна, велика, нечисленна, у багатьох видів відкладається на гидроиди. Виклюнувшиеся личинки проходять планктонну стадію.
Чудові пристосування для забезпечення найкращих умов для розвитку ікри є в деяких великих, до 40 див довжини, карепроктов (Сагергосtus), що живуть в Охотськім і Беринговім морях. Вчасно нересту в самки відростає яйцеклад у вигляді шкірястої трубки довжиною до 8 див. З його допомогою самка відкладає зрілу ікру в околожаберную порожнина великого камчатського краба (Paralithodes camchaticus). Імовірно, вона підбирається до краба позаду, де в нього може бути використаний досить великий прозор між заднім краєм панцира й хвостом. Відкладені на зябра краба ікринки, омивані безупинно прохс дящим токовищем води, перебувають в идеаль них умовах розвитку відносно аерації й захисту від ворогів. Такі кладки ікри у вигляді своєрідних коржів діаметром 7-10 див і товщиною 2-4 див, що містять великі (5-6 мм) ікринки карепрокта, зустрічаються під панциром пійманих краболовами крабів у берегів Камчатки й Аляски.