СІМЕЙСТВО АГОНОВИЕ АБО МОРСЬКІ ЛИСИЧКИ (AGONIDAE)

Агоновие дуже близькі по своїй будові до рогатковим риб, однак відрізняються тим, що тіло в них покрите рядами кісткових пластинок, що утворять як би броню. Розташування пластинок на тілі правильними рядами надає йому багатогранну форму, звичайно восьмигранну, а на хвостовому стеблі – шестигранну. Анальний отвір в агонових риб зрушено вперед під грудні плавці й звичайно сильно наближено до підстави черевних плавців, прикріплених під грудними плавцями або поперед їхніх підстав. Промені у всіх плавцях негіллясті.
Форма тіла агонових сильно варіює від звичайної веретеноподібної до приплющеної зверху вниз (Agonus й ін.), рідше до значно стислої з боків (Percis, Bothragonus), причому в цьому випадку тіло буває досить високим (Agonomalus, Hypsagonus). Спинних плавців звичайно два, вони помітно відділені один від іншого; іноді перший спинний плавець розвинений слабко й важко розрізнимо (Bothragonus occidentalis) або зовсім відсутній (Ulcina Aspidophoroides). Дійсних колючих променів у спинному й анальному плавцях немає. Рот маленький, часто оточений вусиками, іноді у великій кількості, особливо в риб з нижнім ротом (Podothecus). У риб з кінцевим ротом вусики нечисленні, короткі або зовсім відсутні; у риб же з верхнім ротом вони також малі, або відсутні, або в деяких (Pallasina) є один стовщений довгий вусик на вершині виступаючої вперед нижньої щелепи. Зуби дрібні або зовсім відсутні.
Усього в сімействі агонових риб є більше 25 пологів, майже з 50 видами.
Агоновие риби-мешканці холодних морів, що дотримуються піщаний-піщаних-піщані-кам’янисто-піщаних, рідше мулистих ґрунтів. Більшість із них невеликого розміру, не понад 20 сж, рідко до 40 сж. Це донні риби прибережної смуги моря, але нерідко зустрічаються вдалині від берегів у межах материкового шельфу й навіть материкового схилу. Їхня вигадлива форма й своєрідний шкірний покрив привертають увагу моряків. Зустрічаються вони звичайно окремими особинами, але іноді трали приносять їх у значних кількостях (до 1000 екземплярів). У їжу не вживаються й промислового значення не мають, хоча могли б заготовляться як свого роду сувеніри.
Поширені агоновие риби досить своєрідно. Основне різноманіття форм цього сімейства зосереджено в межах північної частини Тихого океану. Тільки 6 видів зустрінуті в інших водах: 4 у північній частині Атлантичного океану й 2 – у південній півкулі.
Своєрідність поширення агонових риб характерно не тільки Для світового океану в цілому, але й для північної частини Тихого океану. Моря Східної Азії: Китайський-Китайське-східно-китайське, Японське, Охотське й Берингове – різко відрізняються по складу фауни агонових риб від тихоокеанських вод Північної Америки, від Аляскинского затоки й до Південної Каліфорнії.
У водах Гренландії й Ісландії й у нас у Баренцевом, Карському й Білому морях на заході, а також в Охотське море на сході досить звичайний лептагон (Leptagonus decagonus), що досягає довжини 21 див. Він зустрічається переважно на глибинах від 120—150 до 300—350 м, у Білому на менших глибинах. Харчується планктонними й донними рачками й полихетами. Він зустрічається при придонній температурі від 1, 7 до + 4, 4° С.
У Білому морі й досить рідко на Мур-мане зустрічається європейська лисичка (Agonus cataphractus), широко розповсюджена в західних берегів Європи, від Британського каналу до Північної Норвегії. Вона більше теплолюбна й зустрічається звичайно при придонних температурах від 4 до 12° С.
У Білому морі й у берегів Сибіру поширена ледовитоморская лисичка, або ульцина (Ulcina olriki). Звичайні розміри її до 7 див. Близький вид (Aspidophoroides bartoni) живе в далекосхідних морях.
Спосіб життя окремих видів агонових риб значною мірою подібний, хоча біологія цих риб вивчена погано, тому що вони не мають ніякого промислового значення. Всі вони мешканці морського дна, н хоча деякі з них, що мають високе й стисле з боків тіло (Agonoma-lus, Hypsagonus), можуть бути віднесені до мешканців наддонних шарів води, але й ці види все-таки пов’язані із дном. Агоновие — погані плавці й не роблять міграцій. Живуть вони в прибережних водах з нормальною морською солоністю (33—34/00), хоча деякі види (Brachyopsis rostratus, Pallasina barbata, Podothecus gilberti) зустрічаються у водах із трохи зниженою солоністю (близько 30/00). Живуть вони переважно в межах материкової обмілини в середньому від 14 до 126 м. Однак багато видів зустрічаються в самих верхніх обріях сублиторали, а деякі, навпаки, дотримуються досить глибокого дна, до 400 м (Aspidophoroides bartoni) і навіть до 600 м (Sarritor frenatus occidentalis). Прибережні види віддають перевагу кам’янистому й гальковому ґрунту, крупний пісок, рідше пісок і мулистий пісок. Види, що живуть на більших глибинах, також дотримуються твердих ґрунтів, але нерідко зустрічаються на більше м’яких, таких, як мулистий пісок, піщанистий, або навіть зрідка на чистому мулі (Podothecus acipenserinus). Стосовно температури агоновие риби ставляться до типових холодолюби-вим рибам. У період гідрологічного літа в районі Південного Сахаліну й Курильські островів агоновие риби ловилися при температурі в дна в середньому від 0, 5 до 10, 5°С, але нерідкі були піймання деяких видів (Percis japonicus, Aspidophoroides bartoni, Podothecus gilberti) у водах з негативною температурою (до —1, 5° С); максимальні температури не перевищували 17, 3° С (Tilesina gibbosa). Тільки деякі прибережні види — паллазина, брахиопсис (Pallasina barbata, Brachyopsis rostratus), що зустрічаються на невеликих глибинах у берега й попадають в улови закидних неводів, ловилися при температурах близько 20° С и навіть трохи вище. Деякі зустрічаються в калюжах і ваннах у межах відливної смуги (Bothragonus).
Як правило, агоновие риби зустрічаються одиничними екземплярами й скупчень не утворять, хоча один вид (Podothecus gilberti) іноді попадається у відтер-трал у кількості до 1000 штук за годину тралення.
Розміри агонових риб невеликі — від 10 (Bothragonus) до 40 див (Percis japonicus, Podothecus sachi). В останнього виду самці бувають крупніше самок, в інших видів (Agonomalus jordani), навпаки, самки крупніше самців.
Фарбування тіла агонових риб звичайно одноманітно темно-коричнева, плавці прозорі, іноді з темними цятками, але в глибоководного батиагонуса (Bathyagonus nigripinnis) плавці інтенсивно чорні. Але в деяких – агонома-лов, гипсагонов, перцисов (Agonomalus, Hypsagonus, Percis) зустрічається дуже строкате фарбування – на червоному тлі темні й жовті смуги й плями вигадливих обрисів, що мимоволі привертає увагу спостерігача. Нерест агонових риб звичайно літній або літньо-осінній, одноразовий (Percis japonicus, Leptagonus decagonus), але буває й навесні, у березні (Agonus cataphractus). Ікра клейка, велика, з товстою оболонкою.
Харчуються агоновие риби полихетами, амфіподами, евфаузиевими рачками, а у свою чергу самі служать, очевидно, їжею для великих хижих риб.