СІМЕЙСТВО ХОБОТНОРИЛИЕ (MASTACEMBELIDAE)

Представники цього сімейства населяють прісноводні водойми тропічної Африки, Індії й Південно-Східній Азії, де північна границя їхнього ареалу доходить до Пекіна. Ці угревидние риби чудові тим, що їхній спинний плавець, що простирається від голови до хвоста, складається із двох різко відособлених частин: передня частина представлена 7-40 невисокими складними колючками, не зв’язаними плавальною перетинкою, а задня частина містить до 90 довгих м’яких променів, зв’язаних перетинкою. На підставі цього хоботнорилих часто йменують «колючими вуграми», хоча з вуграми в них немає ніякого споріднення. Шипи хоботнорилих можуть доставити неприємність недосвідченому рибалці: схоплена риба прагне вислизнути з рук хвостом уперед і боляче ранить своїми шипами. Їхній анальний плавець по своїй будові аналогічний м’якої частини спинного й спереду несе 1-3 колючки. Округлий хвостовий плавець добре розвинений лише в окремих азіатських видів, у більшості ж видів він сильно скорочений і повніст
Найбільш характерна риса хоботнорилих риб — сильно подовжене рило, витягнутий кінець якого підтримується спеціальним хрящем. Цей хоботок дуже рухливий і чутливий. На своєму кінці він несе передні трубочки – ніздрі, які разом із самим хоботком утворять трилопатевої придаток. Задні новосибірські отвори відсунуті назад і лежать у переднього краю очей. Є добре розвитий закритий плавальний міхур. Тіло хоботнорилих покрите дрібною лускою.
Хоботнорилие тримаються переважно в спокійних заводях рік й озер з мулистим або піщаним дном, що густо заросло водною рослинністю. Це типово нічні хижаки, удень вони ховаються в заростях під корчами й каменями або ж закопуються в ґрунт. Багато видів зариваються цілком, виставивши назовні тільки очі й хоботок, увінчаний чуйними новосибірськими трубочками. При цьому риби увесь час залишаються насторожі, безперервно поводячи хоботком, що грає роль нюхового локатора, і зірко спостерігають за всім, що відбувається навколо. З настанням сутінків вони виходять на полювання, харчуючись в основному хробаками, личинками комах і дрібних крабів. Вистеживши жертву й дібравшись до неї, вони своїм хоботком обережно обмацують її й блискавично заковтують. Цим же хоботком риби риються в мулистому дні й викопують хробаків.
Хоботнорилие можуть плавати за рахунок угреобразних згинань тіла, але нерідко задовольняються ундуляцией анального плавця й м’якої частини спинного. При цьому хоботнорилие, так само як й електричні вугри, можуть вільно пересуватися хвостом уперед. Період розмноження невідомий. Ікра, очевидно, безладно відкладається на дно. Молодь ховається в рідкому мулі й у густій рослинності.
У неволі більшість видів швидко приживається. Цікаво, що додаток декількох ложок морської води благотворно позначається на рибах. Сімейство хоботнорилих включає до 50 видів, що ставляться до двох родів: Зубаті хоботнорили (Macrognathus) і Хоботнорили (Mastacembelus).
Зубатий хоботнорил (Macrognathus aculealus), що досягає в довжину 38 див, широко розповсюджений в Індії й Південно-Східній Азії, включаючи острова Малайського архіпелагу аж до Молуккских островів. Живе в прісній і солонуватій воді. Цей вид відрізняється сильно витягнутим рилом, що нагадує хобот слона не тільки обличчям, але й по своєму функціональному призначенню. На його нижній стороні розташований ряд (20- 26) дрібних парних пластинок, постачених зубчиками. За допомогою цього надзвичайно рухливого хобота риба не тільки обстежить дно в пошуках видобутку, але й захоплює неї. Хвостовий плавець зубатого хоботнорила добре відособлений, а в задній частині тіла, наполовину на тілі й наполовину на плавцях, розташовані 3-10 великих двоколірних плям, пофарбованих по типі «павиних очей».
ДО роду Хоботнорили ставиться самий великий азіатський хоботнорил (Mastacembelus armatus), що досягає 90 див довжини. Такої ж довжини досягає й східно-африканський хоботнорил (М. victoriae).