СІМЕЙСТВО ЗМЕЕГОЛОВИЕ (CHANNIDAE, АБО OPHIOCEPHALIDAE)

Змееголовие риби мають подовжене тіло, що у передній частині майже циліндричне, позаду — злегка стисле з боків. Голова в них зверху плоска, покрита схожої на щитки змій лускою. Рот великий. Спинний й анальний плавці довгі. По будові черепа змееголовие близькі до слитножаберниковим.
Змееголовие поширені в тропічній Африці, Індії, Індокитаєві, Індонезії, Китаєві й у СРСР у басейні Амуру.
У сімействі два роди: Африканські змееголови (Parophiocephalus) і Азіатські змееголови (Channa, або Ophiocephalus), що містять багато видів.
Змееголовие пристосовані не тільки до водного подиху за допомогою зябер, але й до подиху атмосферним повітрям завдяки наявному в них спеціальному надзябровому органу. Він утворений в азіатських змееголовов пластинчастими відростками першої зябрової дуги й підвіска, слизова оболонка яких пронизана кровоносними судинами зябрових артерій. Орган розташований в особливій надзябровій порожнині. В африканських змееголовов надзябровий орган розвинений набагато слабкіше, відростки на зябровій дузі й підвіску відсутні. Заковтування повітря цим рибам настільки необхідно, що у випадку преграждения їм доступу до повітря вони гинуть навіть у свіжій воді.
Змееголови здатні перебиратися по суші з однієї водойми в іншій.
Харчуються змееголови в молодому віці дрібними безхребетними, а в дорослому — майже винятково рибами й жабами; це ненажерливі хижаки.
У СРСР змееголови (Ch. argus) живуть у басейні Уссурі, Сунгари, озері Ханка; звичайно в невеликих, прогріва сильно (до 35—40° С) зарослих водоймах зі стоячою водою, у яких спостерігається великий недолік кисню. Змееголови досягають тут довжини 70-85 див й 7 кг ваги; мають невелике промислове значення.
Розмноження й розвиток цих риб, що відбувається в літню пору (червень — липень), протікає у водоймах зі стоячою водою в умовах малого змісту кисню. Перед ікрометанням змееголови підготовляють гніздо, розчищаючи поверхню невеликої ділянки води, діаметром близько 1 м, серед надводних рослин (рогоза, очерету, осоки). Ікра постачена величезною жировою краплею й спливає до самої поверхні води, де ікринки розташовуються разреженно серед плаваючих листів латать і гілок куширу. Ікра, діаметром 2 мм, пофарбована в жовтуватий цвіт завдяки наявності в жовтку особливого каротиноид-ного пігменту, що сприяє подиху зародка, що розвивається. Крім того, у зародка на желточном мішку розвивається потужна дихальна судинна система, що представляє ембріональний орган подиху. Інкубаційний період при 23—25° С триває двоє доби.
Виклюнувшиеся личинки продовжують залишатися в поверхневої плівки води, утримувані тією же величезною жировою краплею желточного мішка, що утворить виступи по обидва боки тулуба личинки.
Гніздо охороняється самцем біля двох тижнів, до переходу личинок до самостійного життя.
Самий великий представник змееголовов— змееголов-марулий (Ch. marulia), що досягає довжини 122 див (звичайно 46 див), – широко розповсюджений від Індії до Південного Китаю. В Індії він живе в ріках, віддаючи перевагу прозорій чистій воді. М’ясо цієї риби цінують, і змееголова-марулия розводять у Південній Індії в іригаційних колодязях, відгодовуючи жабами й іншим кормом.
Розміри інших видів змееголовов від 20 до 90 див.