СІМЕЙСТВО ПОЛЗУНОВИЕ АБО ЛАБІРИНТОВІ (ANABANTIDAE)

Ползуновие мають довгасте, стисле з боків тіло. Рило в них коротке, з маленьким кінцевим ротом. Примітний розвиток «лабіринтового органа», що представляє собою складну систему найтонших кісткових пластинок, покритих слизовою оболонкою із численними дрібними кровоносними судинами. Розташовано орган у придатковій надзябровій порожнині. У зв’язку з наявністю цього органа ползунових риб часто називають лабіринтовими. Наявність лабіринтового органа дає ползуновим рибам можливість жити у воді надзвичайно бідній киснем і навіть досить довго – поза водою. Лабіринтові риби періодично підпливають до поверхні водойми й заковтують атмосферне повітря, що попадає в лабіринт і використається для подиху.

Пристосування до подиху киснем повітря зайшло настільки далеко, що сучасні лабіринтові не можуть обходитися без повітряного подиху й у щільно закритій судині з водою, навіть дуже багатої киснем, досить швидко задихаються й гинуть.
Багато лабіринтових риб цікаві турботою, що проявляє також ними, про потомство. Самці більшості видів будують гніздо, звичайно на поверхні води, з пухирців повітря й особливого секрету, вироблюваного в роті. Іноді до складу гнізда входять уламки різних рослин. Потім самець і самка розташовуються під гніздом, що представляє щільне скупчення пухирців повітря, і приступають до нересту, виметивая ряд порцій ікринок. Звичайно самка виметивает за один раз 10-30 ікринок, після чого впадає в шоковий стан. Самець у цей час швидко підбирає падаючу на дно або спливаючу ікру й поміщає неї в гніздо, у яке додає кілька порцій пухирців повітря. Опам’ятавшись, самка жадібно пожирає ікринки, не замічені самцем. Після закінчення ікрометання самець відганяє самку, часом з надзвичайною жорстокістю. В акваріумі невелика затримка з видаленням самки приводить до її загибелі. Втім, зрідка бувають випадки, коли самка допомагає підбирати ікру, але відношення до неї самця при цьому не поліпшується.
Лабіринтові риби поширені в прісних і солонуватих водах Південної й Південно-Західної Африки, Індії, Індокитаю, Малайського архіпелагу й Філіппінських островів, Китаю й Кореї. Вони живуть у багатьох водоймах, але головним чином у сильно зарослих ставках й озерах, на залитих водою рисових полях, у болотах, а також й у сильно забруднених скупченнях води.
Сімейство включає близько 20 пологів з більш ніж 30 видами. Види, що досягають більших розмірів, мають смачне м’ясо, і їх використають як промислових риб. Такі, наприклад, риби-повзуни, гурами, нитеносци, хелостома. Багато дрібних видів, красиво пофарбовані й цікаві своїм поводженням, розводять в акваріумах: петушков, лялиусов, макроподів й інших.
Риби-повзуни (Anabas testudineus) широко поширені в стоячі й слабопроточних водоймах Індії, Індокитаю, Цейлону, Південного Китаю, Філіппінських островів.
Тіло в повзунів довгасте, спинний й анальний плавці довгі. Під час дощу або по ранковій росі риби-повзуни нерідко виповзають із водойм і подорожують по суші, проходячи сотні метрів від водойми до водойми й переповзаючи через камені й повалені дерева. Риби повзуть, відштовхуючись хвостом, грудними плавцями й шипами зябрових кришок, проходячи за годину до 100 м. Вони можуть перебувати у вологому повітрі багато годинників і навіть до декількох доби. Повзуни – ненажерливі риби; думають, що на сушу вони виповзають у пошуках дощових хробаків й іншої поживи. Розмноження відбувається у воді: риби-повзуни виметивают спливаючу до поверхні ікру й не піклуються про неї.
При висиханні водойм риби-повзуни закопуються в іл і впадають у спячку, подібно африканським двоякодишащим рибам, до дощів.
Звичайні розміри риб-повзунів ог 10—15 до 23—26 див. Риби-повзуни цінуються за гарні смакові якості по всій Південній і Південно-Східній Азії. Їх нерідко розводять у ставках.
Гурами (Osphronemus gorami) — самий великий представник лабіринтових риб, що досягає довжини 60 див. Зовнішній промінь черевних плавців у гурами подовжений у вигляді нитки. У підстав грудних плавців є темна пляма. Гурами – травоїдна риба, що харчується вищою рослинністю. Батьківщина гурами – Індонезія, але відтіля її вже дуже давно розселили але різним країнам. Зараз гурами акліматизували в Південному Китаєві й Індокитаєві, в Індії й на Цейлоні. Її розводять у ставках. М’ясо гурами смачне.
Розмножується гурами у віці 3— 7 років. Вона будує гніздо й піклується про ікру.
В нитеносцев (Trichogaster) черевні плавці зведені тільки до одного променя у вигляді довгої нитки; спинний плавець коротше, ніж у гурами. Їх також звичайно називають «гурами».
Нитеносци особливо мистецьки будують гніздо з пухирців повітря й слизу. Більші види, що досягають довжини 15-25 див (Т. pectoralis, Т. trichopterus), розводять на рисових полях й у стоячих водоймах, де вони харчуються рачками й личинками планктонів і водяних рослин. Дрібні види нитеносцев – перлового, лялиусов, лябиоз (Colisa lalia, С. labiosa) – розводять в акваріумах. Вони дуже гарні, і поводження їх цікаво. Нитковидні черевні плавці вони використають для дотику.
Великою популярністю в аквариумистов користуються Петушки (рід Betta) і особливо знаменита сіамська бійцівська рибка, або сіамський петушок (В. splendens), величина якого не перевершує 6 див. Ця рибка живе в стоячі й слабопроточних водоймах з мулистим ґрунтом і багатою рослинністю. Петушки дуже гарні й забіякуваті. Поряд з бійцівськими курми цих риб використають у країнах Південно-Східної Азії для пристрою двобоїв. Цікаві методи підготовки самців до бою. Щоб розвити витривалість, рибку саджають у високу пляшку й підносять до неї дзеркало. Побачивши своє зображення, самець приготавливается до бою, розширює зябра й кидається на мнимого супротивника. Опускаючи й піднімаючи дзеркало, петушка змушують тривалий час переміщатися вворх і вниз. Для розвитку сили рибку поміщають у круглу судину й створюють вир. Техніка боротьби прищеплюється в результаті багаторазової посадки в загальну судину з молодими, менш сильними самцями. При змісті декількох десятків або сотень петушков в одному акваріумі зі свіжою водою й підходящою температу
Дуже витривалі в акваріумах Макроподи (Macropodus), яких привезли з Індокитаю в Європу більше ста років тому, в 1869 році. Аквариумисти відзначають, однак, погіршення їхнього фарбування в порівнянні з фарбуванням перших поколінь.