ЗАГІН ГОРГОНОВИЕ КОРАЛИ (GORGONARIA)

Горгонарии, або рогові корали, зовні дуже схожі на колонії гидроидних поліпів. Їхній кістяк складається з образующихся в товщі мезоглеального шаруючи вапняних спикул у вигляді покритих горбками паличок і лусочок.
Але для горгонарии більше характерний щільний осьовий кістяк, що пронизує стовбур і галузі колоній. У його утворенні в найпростішому випадку беруть участь ті ж вапняні спикули, з’єднані між собою проміжною речовиною. У більшості ж горгонарии осьових кістяків складається з концентричних рогових пластинок, що утворяться в мезоглеальном шарі. Ці рогові пластинки звичайно просочені вапном. У багатьох горгонарии спикули, з яких складається кістяк окремих поліпів, скапливаются навколо ротового диска, образуя віночок назовні захисних голок, що стирчать, і лусочок.
Колонії горгонарии міцно прикріплюються до твердого субстрату за допомогою округлого розширення підстави. Лише деякі види здатні розвиватися на м’яких піщаних або мулистих ґрунтах. Тоді в базальній частині колонії утворяться кореневі вирости. На мілководді, основному місці перебування горгонарии, вони особливо численні й різноманітні лише там, де знаходять необхідний для свого зміцнення скелястий ґрунт. На сусідніх ділянках, де дно піщан або мулисте, можна зустріти одиничні, до того ж звичайно хирляві й недорозвинені колонії горгонарии. Однак у глибоководних представників коренеподібні вирости підстави колоній – більше звичайне утворення. У деяких глибоководних видів, що пристосувалися до перебування на мулистих ґрунтах, нижня частина стовбура колонії розростається завширшки й приймає характер лопатовидной пластинки, що вільно встромляється в ґрунт.
Горгонарии поширені всесветно від полярних районів до екватора. Але особливо численні й різноманітні вони у водах тропічної зони. До перебування в холодних водах полярних районів пристосувалися далеко не всі види. Так, у водах Арктичної області зустрінуто тільки 5 видів горгонарии, а в Антарктиці їх не більше 30. Загальне ж число видів рогових коралів досягає 1200. На мілководдя живе близько 70% всіх відомих видів горгонарии. Тільки 16% їх опускається на глибину більше 1000 м. В абиссаль Світового океану проникнуло всього лише 11 видів горгонарии. Переважна більшість рогових коралів може жити тільки у воді з нормальною морською солоністю, і лише кілька видів здатно переносити незначне опріснення. Тому в таких морях, як Чорне або Балтійське, горгонарии не зустрічаються.
Спосіб харчування й склад їжі горгонарии залишаються дотепер невідомими. У гастральних порожнинах майже ніколи не вдається знайти залишки проковтнутої їжі. Можливо, що їжею горгонариям служать дрібні частки органічної речовини тваринного походження, зважені в морській воді. У такому випадку залишки дрібних ракоподібних, які бували зрідка виявлені в гастральних порожнинах, мабуть, з’явилися випадковим приловом для полипов-фильтраторов.
Колонії рогових коралів відрізняються дивною розмаїтістю. Серед них є прості неветвящиеся й складні ветвящиеся колонії. Останні можуть бути деревоподібними, пір’ястими й вееровидними. Мабуть, найбільш гарні саме вееровидние колонії горгонарии. Такі різні види, що живуть у теплих водах, Gorgonia або Rhipidigorgia. Для них характерне розгалуження тільки в одній площині. Численні гілочки згуртовуються між собою, і вся колонія здобуває вид перфорованої округлої пластинки. Ці витончені горгонарии до того ж надзвичайно яскраво пофарбовані в жовтий, червоний і навіть фіолетовий цвіт. Віяла Rhipidigorgia досягають іноді досить більших розмірів. Відомі колонії, що досягають двох метрів у висоту й півтора завширшки. Разом з іншими настільки ж гарними і яскраво пофарбованими горгонариями вони утворять цілі підводні ліси, як би пофарбовані в осінні фарби – жовті, жовтогарячі, червоні й коричневі.
Не менш витончені й пір’ясті колонії. У наших далекосхідних морях на глибині від 100 до 500 м часто зустрічається Plumarella longispina, що утворить колонії до напівметрів висотою. Від основного стовбура її відходять довгі бічні галузі, від яких у свою чергу відходять бічні короткі гілочки. Вся колонія гілкується в одній площині. Цвіт колонії рожеві-рожеву-рожеве-рожева-ніжно-рожевий, іноді з жовтим відтінком.
У європейських водах дуже звичайна горгонария Eunicella verrucosa, що живе в Середземне море й у берегів Іспанії, Португалії й Франції на глибині до 5 м. Розгалуження її не настільки правильно, але проте всі галузі цієї горгонарии також лежать в одній площині. Кущі Eunicella, що досягає декількох десятків сантиметрів, звичайно пофарбовані в червоний цвіт, але зустрічаються жовті й коричневі колонії. Eunicella – улюблений об’єкт для спостережень в акваріумних умовах. Завдяки особою життєвої енергії цього виду колонії її вдалося містити в проточним, насиченим киснем воді протягом декількох місяців. На відміну від мілководних альционарий, у життєдіяльності яких спостерігається правильний добовий ритм, поліпи Eunicella розпускаються й скорочуються незалежно друг від друга. Тому на живій колонії частина поліпів перебуває майже увесь час в активному стані. При слабкому механічному впливі на який-небудь один поліп тільки він і відповідає на цей вплив повільним скороченням. Лише сильне подразнення може привести до скорочення й сусідніх поліпів.
Колоніям, описаним вище, свойствен осьовий кістяк, що складається з концентричних рогових пластинок, рівномірно просочених вапном. Однак у деяких рогових коралів осьовий кістяк складається із чередующихся чисто рогових і сильно просочених вапном ділянок. Такий кістяк, зокрема, утвориться в горгонарии Isidella elongata, або білого корала, досить звичайного в Середземне море й у Біскайській затоці на глибині 220-1000 м. Колонія Isidella складається з довгого, до 1 м, тонкого стовбура, від якого відходять нагору настільки ж довгі й тонкі галузі. У цілому изиделла має вигляд витонченого й високого деревця. Поліпи розташовані на галузях і стовбурі у два ряди. Вони великі й не здатні втягуватися усередину м’яких тканин колонії. Корал чисто білого цвіту, і тільки на кінцях галузей, де м’які тканини майже прозорі, крізь них просвічують темні, рогові ділянки осьового кістяка. Поліпи пофарбовані в білий цвіт, але крізь їхні стінки просвічує яскраво-червона глотка. Навколо ротового отвору є жовто-червоне кільце.
Як у багатьох глибоководних видів, в Isidella elongata базальна пластинка неправильної форми й часто утворить коренеподібні вирости, що полегшують зміцнення корала на м’яких мулистих і піщаних ґрунтах.
Серед горгонарии існують і види, у яких рогова речовина не утвориться зовсім. У таких коралів осьовий кістяк складається лише з міцно спаяних один з одним вапняних спикул. Такий кістяк властивий коралам з родa Corallium. До цього роду, зокрема, належить так званий червоний, або шляхетний, корал – Corallium rubrum (див. кольорову таблицю 11), добре відомий по різних прикрасах, які з нього виготовляють. Завдяки концентрації окису заліза вапняні спикули шляхетного корала пофарбовані в різні відтінки червоного цвіту – від майже білого до майже чорного. Червоний цвіт спикул надає фарбування не тільки осьовому стрижню колонії, але й покриваючим його тканинам. На червоному тлі галузей колонії красиво виділяються чисто білі поліпи. Це аутозоиди, або поліпи, що годують. Крім них, як й у деяких інших альционарий і горгонарии, є й сифонозоиди. Сифонозоиди забезпечують циркуляцію води в тілі колонії. Цікаво відзначити, що в інших горгонарии, що мають сифонозоиди, полові клітини утворяться саме в них, як, наприклад, в Anthomastus. Що стосується С. rubrum, те полові клітини утворяться в нього тільки в аутозоидах. Колонії шляхетного корала звичайно раздельнополи, але бувають і гермафродитні.

С. rubrum зустрічається в Середземне море й в Атлантичному океані в берегів Канарських островів, на глибині від 30 до 500 м. Однак найчастіше колонії шляхетного корала розвиваються на глибині 50- 200 м. Пристосування для видобутку коралів складається із двох збитих хрест-навхрест балок, до яких привязиваются шматки крупноячеистих мереж. При протяганні такої снасті по дну корали заплутуються галузями у вічку мереж і відламуються від субстрату.
З добутих коралів счищают м’які тканини й верхній шар осьового кістяка, а його найбільш щільну серцевину використають для виготовлення різних прикрас.
Гарні вироби виготовляють не тільки зі шляхетного корала. На прибережному мілководді в Індійському океані й у Червоному морі прибутковою справою вважають промисел чорного корала Euplexaura antipathes, з коричнювато-чорних осьових стрижнів якого виточують чіткі, мундштуки, різні прикраси й амулети.