СІМЕЙСТВО МУЛИСТІ СТРИБУНИ (РЕRIOPHTHALMIDAE)

Мулисті стрибуни живуть тільки в тропічних водах. Вони мають вальковатое тіло, з великою круточолою головою, з висувними, опуклими, як у жаби, очами. Підстави грудних плавців у них мускулистою, покритою дрібною лускою. Грудні плавці довгі, і з їхньою допомогою риби можуть пересуватися по суші, поповзом або стрибками.
Сімейство включає 3 роди, з 10—12 видами дрібних риб, до 10—27 див довжини, розповсюджених у східній частині Атлантичного, Індійському й західній частині Тихого океану.
Найбільше широко розповсюджений звичайний мулистий стрибун (Periophthalmus koelreuteri). Цей вид зустрічається в берегів Західної Африки, у Червоному морі, у берегів Східної Африки, Індії, Малайського архіпелагу, Південного Китаю, Північно-Західній Австралії й Полінезії. Мулисті стрибуни живуть на літоралі, найчастіше поблизу усть рік, у спокійних затоках і лагунах з мулистим дном. Живуть вони в низов’ях рік, піднімаючись нагору за течією звичайно не вище ділянок, підданих впливу морських припливів. Улюбленими місцями життя мулистих стрибунів є мангрові зарості. Значну частину свого життя мулисті стрибуни проводять поза водою.
Крім зябрового типу подиху вони можуть засвоювати кисень безпосередньо з атмосферного повітря через шкіру й спеціальний надзябровий орган подиху.
Своєрідна будова грудних плавців дозволяє стрибунам пересуватися швидкими стрибками по суші. Можуть вони стрибати й по поверхні води, не поринаючи на глибину, при цьому рух рибки нагадує стрибання по воді кинутого плоского камінчика.
Під час відливу мулисті стрибуни звичайно залишаються на осушеній літоралі. Вони або спокійно сидять у ямках з водою, висунувши голову й грудні плавці на повітря, або активно полюють за дрібними крабами й повітряними комахами. Під час припливу стрибуни часто забираються на виступаючі з води корчі й верхівки мангров. Обхопивши тонку гілку грудними плавцями й упираючись хвостом, вони можуть поповзом підніматися на досить більшу висоту (вище людського росту). Черевний присосок дозволяє стрибунам утримуватися на майже вертикальних стовбурах дерев і стрімких каменів.
Мулисті стрибуни дуже полохливі, з появою людини вони швидко тікають і ховаються в нірки, під корінь і камені. Наздогнати стрибунів практично неможливо. Захисне фарбування (сіро-буре або піскове загальне тло з темними плямами) дозволяють їм ховатися від хижих птахів і змій, якими багаті мангрові зарості. Притаившегося на корчі стрибуна дуже важко помітити, так добре він зливається із загальним тлом.
У країнах Південно-Східної Азії існує оригінальний спосіб лову мулистих стрибунів бамбуковими капканчика-ми, які ставляться в нірки. Місцеве населення вживає їх у їжу.
Мулисті стрибуни добре переносять зміст в акваріумах. При цьому цілком припустимо значно знижувати солоність води. Привезені в Москву зі Східної Африки стрибуни прекрасно жили у воді із солоністю вдвічі меншої океанічної, а надалі добре перенесли ще більше опріснення. В акваріумі з мулистими стрибунами повинен бути невисокий рівень води, корч, камені або піщаний насип, що виступають із води.
У неволі стрибун добре харчується м’ясним або рибним фаршем, мотилем і дощовими хробаками. Їжу воліє брати поза водою. У стрибунів часто спостерігається канібалізм, коли великі особини поїдають більше дрібних.
Біологія інших видів мулистих стрибунів дуже подібна з біологією звичайного мулистого стрибуна.