СІМЕЙСТВО ЛИРОВИЕ АБО МОРСЬКІ МИШІ АБО ПЕСКАРКОВИЕ (САLLIОNYMIDAE)

Тіло й голова в лирових небагато приплющені; ока більші, виступаючі нагору; рот маленький і висувний, з більшими губами. Боку голови збройні несучими 2-4 шипи виростами предкришки. Уколи цих шипів можуть бути дуже хворобливі. Зяброві щілини зведені до невеликих отворів, що відкривається над кришечними костями вгорі голови. Є два спинних плавці – передній з 2-5 променів, задній з 6-10 м’яких променів. Черевні плавці великі, як грудні.

Цим рибам не повезло з російською назвою. Їх нерідко називають морськими мишами, але на мишей вони зовсім не схожі. Не схожі вони й на ліру, що небагато нагадує хіба тільки самець одного з видів (Callionymus lyra) у шлюбному вбранні. Мабуть, найкраще вживане в Геленджика на Чорному морі назва «пескарка»; воно як не можна краще відбиває їхні чудові пристосування саме до життя на піщаному ґрунті.
Пескарки, або риби-ліри, — невеликі, до 7—8 і не крупніше 30 див, строкато і яскраво пофарбовані донні прибережні риби. Це близькі родичі бичків і звіздарів. Зустрічаються вони майже всюди в помірних і тропічних морях. Усього відомо 9 пологів і близько 45 видів. Особливо багато представлені пескарковие у Філіппінських островів, тут їхніх 8 пологів і десятки видів; досить багато їх у Південної Японії; близько 10 видів на заході Атлантичного від Бермудських островів до Бразилії й 6 видів на сході – у берегів Західної й Південної Європи. Деякі дуже гарні, наприклад мандаринка (Synchiropus splendidus).
У нас у Чорному морі досить звичайні 3 види роду Пескарки (Callionymus): смугаста, бура й сіра пескарки.
Смугаста пескарка, або риба-ліра (Callionymus lyra), досягає довжини 25—30 див. Самці крупніше самок. Область поширення її – від Чорного й Середземного моря до Південної Норвегії. Ця риба дуже звичайна місцями в мілководних прибережних районах. Самці й самки настільки різні, що їх довго вважали різними видами.
У самця перший спинний плавець дуже високий, досягає хвостового плавця. Фарбування яскрава, особливо в шлюбний період. Голова знизу жовтогаряча, вище – з фіолетовими або блакитними плямами й смугами. Верхня частина тіла червонясто-жовта із блакитними, жовтими й пурпурними смугами й зеленими або блакитними плямами. Плавці теж яскраво пофарбовані. У самки перший спинний плавець короткий, фарбування її бура із зеленими плямами, оточеними бурою облямівкою й цяточками, що переходить унизу в білу.
Смугаста риба-ліра веде нічний спосіб життя, а вдень більшу частину часу лежить на дні, напівзарившись у ґрунт. Харчується дрібними ракоподібними й хробаками.
Нереститься в берегів у період з лютого до червня, а іноді й до серпня. У період розмноження відбувається складне залицяння, що рідко буває в морських риб. Самець у сильно збудженому стані кидається зі сторони убік, розганяючи самців, що перебувають поблизу інших. Потім він плаває навколо самки, піднявши всі свої плавці й показуючи їй своє яскраве фарбування. Коли зачарована самка уступає його наполегливості, самець піднімає її своїм грудним плавцем й обидві риби спливають пліч-о-пліч вертикально нагору, одночасно випускаючи ікру й молоки; у воді відбувається запліднення, і ікринки спливають до поверхні. Більше ніякої турботи про потомство батьки не проявляють.
Ікринки пелагические, діаметром 0, 69—0, 94 мм. Їх легко довідатися по схожій на бджолині стільники шестигранної сет-чатости оболонки. З ікринок приблизно через два тижні виходять личинки. Вони ведуть планктонний спосіб життя до зими, коли мальки опускаються на дно.
Бура пескарка, або морська миша (С. festivus), досягає довжини 14 див. Тіло в неї зверху буре, з темними й світлими плямами на боках і на плавцях. Другий спинний і хвостовий плавці в самців у шлюбному вбранні бувають незвичайно подовжені, більше половини довжини тіла.
Сіра пескарка, або мала морська миша (С. belenus), досягає довжини 7— 8 див. Фарбування в неї сіра із чорними крапками, хвостовий плавець із 4-5 поперечними смугами. У першому спинному плавці всього 3 лучачи (в інших пескарок 4).
Бура й сіра пескарки (морські миші) також тримаються на піщаних ґрунтах, перша іноді в самого уреза води. Узимку вони відходять на більші глибини.