СІМЕЙСТВО МАСЛЮКОВИЕ (PHOLIDAE)

Маслюковие зовні дуже подібні з деякими літоральними стихеевими, але відрізняються будовою кістяка: кінці поперечних відростків туловищних хребців у них загнуті вниз і срощени таким чином, що в замкнутому каналі, що утворився, укладені не тільки відповідні кровоносні судини, але й бруньки. Для Маслюкових також характерна відсутність ребер і різке зрушення вперед перетяжки хребцевих тел.

Тіло, сильно подовжене й стисле з боків, покрито дрібною лускою, що налягає. Голова маленька, без шкірястих виростів. Очі маленькі. Рот невеликий, косою. Щелепні зуби дрібні, конічні, сидять в 1-2 ряди. Спинний плавець підтримується короткими негнучкими колючками й простирається від голови до хвоста. На початку анального плавця 1 або 2 шипи.
У сімействі Маслюкових два роди (маслюки й чешуеголовие маслюки) мають черевні плавці, три роди (безногі маслюки) їх не мають. Рід Маслюки (Pholis) нараховує 10 видів, з яких лише один живе в Північній Атлантиці, а інші – у північній частині Тихого океану. Крім видів цього роду, у наших берегів живе япономорский Чешуеголовий маслюк (рід Enedrias). Три роди безногих маслюків (Apodichthys, Хегегpes й Ulvicola) живуть у тихоокеанського узбережжя Північної Америки, від Аляски до Каліфорнії. Всі пологи, крім роду маслюків, містять по одному виді.
Маслюковие — невеликі рибки (як правило, не більше 30 див у довжину), населяють літораль і сублитораль, звичайно не спускаючись глибше 50 м. Під час відливу залишаються в осушной зоні в заростях бурих водоростей, під каменями або в западинах скельних плит, наповнених водою. У воді й на суші (серед водоростей і каменів) пересуваються за рахунок змієподібного згинання тіла. Риби в’юнкі, дуже слизькі й при їхньому пійманні руками легко йдуть між пальців.
Найбільше добре вивчена біологія звичайного, або атлантичного, маслюка (Pholis gunnellus). Це – звичайний мешканець літоральної зони, де він віддає перевагу кам’янистим розсипам і скельним плитам із заростями фукоидов і ламінарій.
Тіло в маслюка жовтувато-буре, із численними темними поперечними перетяжками, які, роздвоюючись і з’єднуючись один з одним, часто утворять сітчастий («мармуровий») малюнок. Уздовж спини, захоплюючи нижню частину спинного плавця, через рівні проміжки розташовано 9—15 характерних чорних з жовто-білою облямівкою глазчатих плям. Звичайний маслюк населяє прибережжя північної частини Атлантичного океану й прилежащие райони Північного Льодовитого океану. Звичайний на Мурмане й у Білому морі. У Баренцевом море на схід проникає до Чеської губи. Звичайний в Ісландії й південно-західних берегів Гренландії (на північ до 67° с. ш.). У Західній Європі розповсюджений від северозападних берегів Франції й Великобританії до Північної Норвегії й Балтійського моря. По американському узбережжю відомий від Лабрадору до Вудс-Хола (42° с. ш.). У весняно-літній час його часто можна зустріти й під каменями в осушной зоні. Зустрічається також й у верхніх обріях сублиторали до глибини 15-30 м, зрідка глибше (до 60-80 м). Нерестует з лист
Харчується переважно дрібними прибережними ракоподібними (бокопла-вами, изоподами, остракодами, молоддю креветок, личинками морських жолудів), полихетами, молюсками, ікрою риб.
Інші види маслюків живуть у північній частині Тихого океану. Найбільш відомі з них длиннобрюхий, або червоний, маслюк (Pholis dolichogaster), що живе в Беринговім, Охотське і Японському морях; писаний маслюк (Ph. pictus), що живе в Охотське і Японському морях; смугастий маслюк (Ph. fasciatus), що живе в Беринговім, Охотське морях, у північній частині Японського моря й в узбережжя Західної Гренландії.
Чешуеголовий маслюк (Enedrias nebulo-sus) живе тільки в Японському морі й від звичайних маслюків (роду Pholis) відрізняється тим, що в нього не тільки тулуб, але й вся голова покрита лускою.