СІМЕЙСТВО СТИХЕЕВИЕ (STICHAEIDAE)

У стихеевих тіло помірковано або сильно подовжене, покрите дрібної, часом сильно скороченою циклоїдною лускою. На голові нерідко є шкірясті придатки у вигляді мочок і гребеня. Зяброві перетинки звичайно широко зростаються один з одним і вільні від межжаберного проміжку. З кожної сторони є по одному нюховому (новосибірському) отворі, яким кінчається подовжена нюхова трубочка. Спинний й анальний плавці довгі, нерідко більш-менш зливаються із хвостовим плавцем. Спинний плавець підтримується тільки колючками, але в деяких видів (Сеbidichthys violaceus, Dictyosoma burgeri) у його задній частині є м’які промені. Грудні плавці звичайно добре розвинені, але в деяких груп або підродин (Alectriinae й Xiphisterinae) сильно редукуються й повністю відсутні в коралового в’юна (Azygopterus corallinus).

Сімейство включає 30 пологів і близько 60 видів. Переважна більшість видів поширена в північній частині Тихого океану, від Берингове протоки до Південної Кореї по азіатському й до Південної Каліфорнії по американському узбережжю. Тільки 5 видів живе в північній частині Атлантичного океану (на південь до мису Код в Америки й до Ла-Маншу в Європі) і у водах Північного Льодовитого океану; з них тільки два види (Chirolophis ascanii й Lumpenus lampretaeformis) не відзначені в Тихому океані. Стихеевие – невеликі донні морські прибережні риби, що живуть, як правило, на незначних глибинах (не більше 100-200 м). Деякі з них освоїли літораль й, подібно маслюкам, під час відливу залишаються в осушной зоні й охороняють кладку ікри.
Підродина Стихееподобние (Stichaeinae, 5 пологів, 11 видів) характеризується насамперед добре розвиненими парними плавцями й надзвичайним розвитком туловищной системи бічних ліній (сейсмосенсорних каналів) у найбільш спеціалізованих представників. Зустрічаються вони, як правило, на кам’янисто-галькових ґрунтах від зони прибережних заростей фукоидов і ламінарій до глибини 100-200 м. Харчуються в основному дрібними донними безхребетними.
Найбільше широко розповсюджений рід Стихеи (Stichaeus), що включає 4 види. Стихей плямистий (S. punctatus), названий так через наявність 4-5 чорних глазчатих плям на спинному плавці, живе в Чукотському й Охотськім морях й у північній частині Атлантичного океану: у Гренландії й у Гудзоновом затоці. Частіше зустрічається в берегів на глибині до 20-30 м. Досягає в довжину 17 див.
Інші три види: стихей Охрямкина (S. ochriamkini), стихей Нозави (S. поzawae) і стихей Григор’єва (S. grigorjewi)-живуть у Японському морі, у тихоокеанського узбережжя Північної Японії й у прилежащих водах. Два останніх види досягають значних розмірів (відповідно 40 й 60 див).
Подібно стихею плямистому, своєрідний рід і вид — эвмезограмм (Eumesogrammus praecisus) розповсюджений в Охотськім і Беринговім морях й у Західної Гренландії. Він зустрічається від прибережної зони до глибини 400 м при позитивних, але близьких до нуля температурах. Відрізняється такою своєрідною особливістю, як наявність 2-3 шипів у задній частині анального плавця.
Рід Стихеопс (Stichaeopsis) представлений також чотирма видами, два з яких живуть в Охотське і Японському морях, один — у Японському морі й один — у берегів Каліфорнії.
Цікава будова системи бічних ліній (сейсмосенсорних каналів) у стихеевих. У стихеев (роду Stichaeus) є з кожної сторони тільки одна верхня бічна лінія, що проходить уздовж спини, в американської улъварии (Ulvaria subbifurcata) – дві бічні лінії – одна верхня й одна середня (медиолатеральная), в эвмезограмма – чотири бічні лінії. У япономорского шестилинейного стихея (Ernogrammus hexagrammus) є з кожної сторони хвоста по трьох поздовжні бічні лінії, від кожної з яких відходять в обидва боки короткі гілочки. Нарешті, у деяких видів стихеопса (Stichaeopsis nana, S. hopkinsi) вертикальні галузі бічних ліній з’єднуються й у такий спосіб створюється мережа із чутливих сейсмосенсорних каналів, що обплітають все тіло риби.
Підродина Мохоголовоподобние (Chirolophinae) характеризується наявністю на голові й на передніх променях спинного плавця численних шкірястих уси-ковидних придатків і мочок. До цієї групи ставиться 3-4 роди з 11 -12 видами.
Європейська мохоголовая собачка (Chirolophis ascanii) — єдиний представник цієї групи в Північній Атлантиці — поширена уздовж північно-західного узбережжя Європи від Ла-Маншу до губи Дальне-Зеленецкой (Мурман). Звичайно зустрічається в берегів серед заростей водоростей на кам’янистих ґрунтах, але в південних районах перебування попадається й на більших глибинах (до 280 м). Нерестует пізньою осінню (у жовтні – листопаді). Ікра донним, безбарвна, діаметром 2, 3-2, 8 мм. Личинки й мальки ведуть пелагический спосіб ЖИТТЯ. Досягає в довжину 30 див. У шлунках зустрічаються молюски, по-лихети, гидроиди, водорості й губки.
У Тихому океані найбільш відома японська мохоголовая собачка (Chirolophis japonicus, або Azuma emmnion), що живе в Японському морі й прилежащих водах і сягаюча в довжину понад 40 див, і північна мохоголовая собачка (Chirolophis snyderi), розповсюджена в Беринговім й Охотськім морях.
Підродина Люмпеноподобние (Lumpeninae) включає 6 пологів з 9 видами. Тіло в них подовжене. Зяброві отвори знизу продовжені вперед, і зяброві перетинки вузько зростаються з межжаберним проміжком. Каналу «бічної лінії» на тулуб немає. Люмпени живуть звичайно нижче границі відливу до 200 м і глибше; частина видів – арктичні.
Найбільш відомий великий люмпен (Lumpenus fabricii), що досягає довжини 36, 5 див. Він живе в Баренцевом і Білому морях, відзначений у південно-західній частині Карського моря, але на схід уздовж сибірських берегів відсутній, з’являючись лише в Чукотському морі й у північних далекосхідних морях – Беринговім й Охотськім. Є він також у Західної Гренландії й у Гудзоновом затоці.
Люмпен миноговидний (Lumpenus 1ampretaeformis) відрізняється сильно подовженим тілом. Розповсюджений у північних водах Атлантичного океану від Гренландії до затоки Массачусетс на заході й від Баренцева моря до Балтійського на сході. Віддає перевагу мулистим ґрунтам. Харчується ракоподібними, двостулковими молюсками, голотуриями, полихетами й офиу-рами. Нерідко їм харчуються тріска й палтус. Досягає в довжину 49 див.
Люмпен середній (Anisarchus medius) — циркумполярний вид, що населяє прибережні води Північного Льодовитого океану (поки не виявлений у Східно-Сибірському морі) і наші далекосхідні моря. Віддає перевагу мулистим ґрунтам і негативній придонній температурі. Досягає довжини 18 див.
Плямистий люмпен (Leptoclinus maculatus), також сягаючої довжини 18— 20 див, відрізняється усіченим хвостовим плавцем, подовженими черевними плавцями й пальцевидно подовженими нижніми променями грудних плавців, на які він опирається, лежачи на дні, і які він використає для повільного повзання по ґрунті. У нас він розповсюджений у Баренцевом, Білому й Карському морях на заході й в Охотськім і Беринговім на сході.
Найбільш мілководний колючий люмпен (Acantholumpenus mackayi), що не спускається глибше 60 м і нерідко зустрічається в самих берегів, не уникаючи опріснених ділянок. Характеризується наявністю сильних шипів у черевні й на початку анального плавців. Живе в Беринговім, Охотське і Японському (північна частина) морях.
Длиннорилий люмпен (Lumpenella longirostris) — найбільш глибоководний представник групи, що живе на глибині 400—600 м, розповсюджений у північній частині Тихого океану від північної Японії до Південно-Східної Аляски. У шлунках цього виду нерідко зустрічаються форамини-фери.
Підродина Морські петушки (Alectriinae) містить 3—4 роди з 5—6 видами. У них немає черевних плавців. Ці типово літоральні рибки, довжиною до 25 див, мають на голові поздовжній шкірястий гребінь. Охороняють кладку ікри, оповившись навколо її.
Живуть морські петушки тільки в північних водах Тихого океану. Найбільш відомий звичайний петушок (Alectrias alectrolophus), що живе в Беринговім, Охотське і Японському морях. Пурпурний петушок (Anoplarchus purpurescens) населяє американське узбережжя від Південно-Східної Аляски до Каліфорнії.
Інша літоральна група — підродина Восьмилинейние морські в’юни (Xiphisterinae) — представлена 4 родами з 5 видами, що живуть у північній частині Тихого океану. 3 роди (Phytichthys, Xiphister, Cebidichthys) з 4 видами живуть в американського узбережжя, і тільки диктиосома (Dictyosoma burgeri) живе на заході, у Японському морі. Подібно морським петушкам, вони не мають черевних плавців, а грудні плавці в них маленькі, як у маслюків. За формою тіла вони досить подібні з маслюками, але, подібно стихеям, мають складну систему туловищних сейсмосенсорних каналів. У найбільш спеціалізованих пологів є по 4 бічні лінії з поперечними гілочками на кожному боці або мережа каналів, що обплітає все тіло. Ці рибки, подібно маслюкам, живуть серед прибережних каменів і водоростей і пофарбовані в зеленувато-бурі тони, добре їх що приховують. Харчуються вони переважно водоростями.
Зовсім особливе місце серед стихеевих займає кораловий в’юн, маленька рибка, знайдена в експедиції на кораблі «Витязь» у Курильських островів в 1951 р. Кораловий в’юн (Azygopterus corallinus) живе на глибині 130 м серед рожевих гідрокоралів — аллопор (роду Allopora, Stylasteridae), і тіло його має таке ж рожеве фарбування. У нього немає ні грудних, ні черевних плавців, що зливаються із хвостовим низькі спинний й анальний плавці облямовують його угревидное тіло. Він має довжину близько 10 див.