СІМЕЙСТВО КЛИНОВІ АБО ЛУСКАТІ СОБАЧКИ (CLINIDAE)

На відміну від собачкових у клинових колюча частина спинного плавця длиннее м’якої, тіло покрите лускою, рот висувний, зуби на щелепах конічні, кривих кликовидних зубів немає.

Клинові широко поширені в тропічні й помірковано теплих водах, де живуть переважно в берегів, віддаючи перевагу скелястому дну, ховаючись під каменями або в заростях бурих водоростей і прибережника. Багато видів під час відливу залишаються в западинах, наповнених водою; деякі види спускаються на глибину до 100 м, а окремі види зустрічаються в опрісненої эстуарной воді. Клинові здатні під водою плазувати по дну за допомогою черевних плавців. Це дуже в’юнкі й рухливі рибки: рятуючись від небезпеки, вони можуть вистрибувати з води й стрибати по скелях.
Клинові — м’ясоїдні риби. Частина видів відкладає ікру, частину – живородні.
Розрізняють крупночешуйних і мелко-чешуйних клинових, розглянутих як особливі підродини. Крупноче-шуйние мають звичайно додаткову потиличну пару мочок на голові понад звичайні мочки над оком й у ніздрів.
Крупночешуйние поширені переважно уздовж тихоокеанського й атлантичного узбереж Америки. Ця підродина нараховує 14-15 пологів, з 30-40 видами. Із цієї групи особливо цікаві «четирехглазие» клинові – мексиканська мниерпа (Mnierpes macrocephalus) і галапагосская диалома (Dialommus fuscus). Обоє ці виду чудові тим, що в них через зіницю проходить вертикальна перегородка, що ділить око навпіл. Вони населяють скельні виходи, що оголюються під час відливу, ховаючись у поглибленнях, наповнених водою. У цих поглибленнях вони звичайно лежать у самого уреза води, виставивши голову назовні таким чином, що передня «пара» око оглядає простір над поверхнею, а задня «пара» спостерігає за всім, що відбувається під водою. Ці рухливі й верткі рибки, що досягають у довжину 10 див, здатні якийсь час перебувати поза водою й стрибати по скелях.
Із крупночешуйних клинових риб тільки один вид роду Лабрисомус (Labrisomus nuchipinnis) проникнув й у Старе Світло. Він розповсюджений по обидва боки Атлантики: на заході від Бермудських островів до Ріо-де-Жанейро й на сході в африканського узбережжя від Дакара до Гвінейської затоки.
Мелкочешуйние клинові, що характеризуються дрібної, зануреної в шкіру лускою й іншими ознаками, поширені дуже широко. Цікавий гігантський гетеростихус (Heterostichus rostratus), що досягає довжини 60 див, що володіє приостренним рилом і вильчатим хвостовим плавцем. Він розповсюджений від Британської Колумбії до Південної Каліфорнії, живе поблизу берега й звичайно тримається в заростях великих бурих водоростей, де коштує нерухомо, розташовуючись уздовж слані водорості під кутом 30—45°, головою нагору або вниз. Він чудовий надзвичайно великою мінливістю фарбування, що у нього буває однотонної, продольнополосатой, поперечнополосатой і краплистої. Кожний з типів фарбування присвячений звичайно до відповідної обстановки. Риби із суцільним однотонним фарбуванням живуть на скелястому ґрунті нижче рівня відливу й нерідко спускаються до глибини 45- 50 м. Продольнополосатая форма зустрічається в мілководних бухтах і затоках, що густо поростили прибережником. Риби з поперечнополосатой фарбуванням ловляться, як правило, у заростях бурих водоростей безпосередньо в самої поверхні води, а «краплисті» особини – у приливн
М’ясо гетеростихуса відрізняється прекрасним смаком і при нагоді йде в їжу. Однак багатьох відвертає те, що ця риба досить «кбстиста», а саме м’ясо здобуває зовнішнє фарбування тіла, тобто воно може бути фіолетовим, жовтогарячим або зеленим.
Близько 15—20 пологів клинових риб є живородними. У самців цієї групи є орган внутрішнього запліднення у вигляді виступаючого сечостатевого сосочка. Ця група досягла свого найбільш пишного розквіту в Південній Африці, де представлені майже всі живородні пологи й більша частина яких поза цим районом ніде не живе. Всі 28 південноафриканських видів – эндемики. В основному це дрібні риби, довжиною 5-20 див, і лише окремі види досягають у довжину 40-50 див. Такий, наприклад, самий великий вид, великий клинус (Clinus robustus), що досягає в довжину 50 див. Ця риба, що живе на глибинах у кілька десятків метрів, залежно від займаної нею ніші, пофарбована в червонуваті, зеленувато-коричневі або зелені тони. Великий клинус добре ловиться на гачок.
Такий капский многоус (Cirrhibarbis capensis), чудовий товстими губами й віночком з 11 вусиків, 3 з яких сидять на рилі, а інші на підборідді. Ця рухлива риба, що досягає в довжину близько 40 див, звичайно під час відливу залишається в скельних «ваннах», наповнених водою, де вона спритно ховається в укриттях і під каменями.
Із дрібних видів цікава літоральна фукусова миша (Fucomimus mus), фарбування якої незвичайно мінлива — зелена, бура, червона.
Крім Південної Африки, живородні клинові відомі від узбережжя Австралії, Нової Зеландії, островів Малайського архіпелагу, Філіппін й Японії, де вони представлені невеликою кількістю видів. У басейн Атлантичного океану, очевидно, проникнув лише один живородний вид – сріблистий кристицепс (Cristiceps argentatus), що населяє прибережні води Середземного моря.
Представники сімейства клинових повністю відсутні у водах Микронезии й Полінезії.