СІМЕЙСТВО СОБАЧКОВИЕ (BLENNIIDAE)

Тіло в собачкових, як правило, голе. Спинний плавець довгий, складається із гнучких колючок і членистих (м’яких) променів; колюча й м’яка частини його звичайно рівні, іноді розділені виїмкою. Анальний плавець довгий, відповідає м’якій частині спинного. Хвостовий плавець відособлений від спинного або з’єднаний перетинкою. Черевні плавці завжди є (виключення становить монотипический рід Plagiotremus), розташовані на горлі, кожний з невеликий, схованої в шкірі колючкою й 2-4 членистими променями. Зуби на щелепах слабкі, тісно розташовані в один ряд у вигляді гребеня, задні зуби іноді вигнуті й сильно збільшені у вигляді іклів. Гострі кликовидние зуби в деяких видів є на нижній щелепі (наприклад, у пологів Dasson, Petro-scirtes, Aspidontus). Сімейство поєднує понад 400 видів дрібних риб, що населяють переважно тропічні й субтропічні води Світового океану; лише окремі представники проникають у помірковано теплі води. Всі види живуть у прибережних водах, причому багато хто з ни

Гола шкіра собачкових захищена рясно виділюваним слизом, що дозволяє їм досить довго бути поза водою. Багато літоральних морських собачок здатні залишати відливні калюжі й пересуватися по суші поповзом і стрибками: подібно коникам вони зграйками вистрибують з-під ніг людини, що йде по літоралі тропічних островів, причому великі види роблять стрибки до 2 м у довжину. Індо-тихоокеанський скельний стрибун (Rupiscartes saliens) під час відливу взагалі залишається поза водою, бігаючи й стрибаючи по осушуваних каменях і скелям з незвичайною моторністю.
Багато хто собачковие дуже яскраво й вигадливо пофарбовані, наприклад средиземноморская павич (BJennius pavo), багамська собачка Чапліна (Hemiemblemaria chaplini), индоокеанская экзаллия (Exallias brevis). Дуже своєрідна індо-тихоокеанська ксифазия (Xiphasia setifer), що володіє угревидно подовженим тілом і досягає 66 див довжини.
У наших водах собачковие зустрічаються тільки в Чорному морі.
Найбільш звичайна в Чорному морі звичайна морська собачка (Blennius sanguinolentus). Спина й боки в неї зеленувате, сіро-жовтувате або маслинові, а черево жовтувате. На боках і спині є чорні плями. Над очами є короткі нитковидноі розгалужені мочки або лопати. Досягає морська собачка в довжину 23 див. Живе в берегів серед скель і каменів, що поростили цистози-рой, де зустрічається цілий рік. Ікрометання відбувається у квітні – червні, часом захоплюючи й липень. Собачки відкладають ікру на прибережні камені з нижньої сторони, у порожні стулки мідій й устриць. Ікра розвивається протягом 15-20 днів, неї охороняє самець. Личинки й мальки ведуть пелагический спосіб життя. Цей вид харчується прибережними багряними, бурими й зеленими водоростями; тваринна їжа, очевидно, не має для нього істотного значення (зрідка в шлунках зустрічаються молюски, молоді краби й бокоплави).
Ареал звичайної морської собачки, крім Чорного моря, охоплює Босфор, Мармурове море, Середземне море й прилежащую частина Атлантичного океану від Біскайської затоки до Сенегалу, острова Мадейра й Канарські островів.
Морська собачка-сфінкс (Blennius sphinx) відрізняється від звичайної морської собачки нерозгалуженими нитковидними надочноямковими мочками, наявністю на боках тіла 6—7 широких поперечних бурих смуг і дрібних розмірів (не більше 7 див). Зустрічається в самого берега серед каменів і скель, що заросли зеленими водоростями. Ікру відкладає на камені, у порожні стулки мідій, у порожнині, що утворяться в бетонних спорудженнях. Глибина гнізда доходить до 10 див, з діаметром вхідного отвору до 1, 5 див. Вибравши гніздо, самець забирається в нього й сидить, висунувши голову. Побачивши пропливаючої самки він наполовину витикається із гнізда, піднімає передню частину спинного плавця й починає погойдуватися нагору – униз, як би відбиваючи уклони й запрошуючи самку. Якщо самка не обертає на нього уваги, він кидається на неї й спонукує її зайти в гніздо, де вона й відкладає ікру на стінки. Самець, що охороняє гніздо, украй прив’язане до нього. Він люто відганяє креветок і риб, що пропливають мимо
Хохлатая морська собачка (Coryphoblennius galerita), як й обоє попереднього виду, тримається на каменях і скелях, що звичайно поростили водоростями. Ікра відкладається в западини на нижню поверхню каменів декількома самками, і самець ревно неї охороняє. Личинки й мальки ведуть пелагический спосіб життя.
Крім Чорного моря хохлатая собачка живе в Мармуровому й Середземнім морях й у прилежащей частини Атлантичного океану від південних берегів Великобританії й Ламанша до Сенегалу й південніше. В Адріатичне море ця собачка харчується в основному морськими жолудями (Chthamalus stellatus).
Серед риб сімейства собачкових є дивні приклади мімікрії. Тропічна морська собачка аспидонт (Aspidontus taeniatus), що живе в тісному сусідстві з губаном-чистильщиком (Labroides dimidiatus), дуже подібна з ним розмірами, формою тіла й плавців й, головне, розцвіченням і способом пересування. Обидві риби пофарбовані в яскраво-синій цвіт, а з боків тіла в них проходить поздовжня чорна смуга, що поступово розширюється від голови до хвоста.
Губан-чистильщик переважно харчується эктопаразитами риб, серед останніх чимало великих хижаків. Риби, що страждають від паразитів, нерідко самі відшукують губана-чистильщика, щоб скористатися його послугами, терпляче й навіть із видимим задоволенням переносячи «санобробку» і не заподіюючи «санітарові» ніякої шкоди навіть тоді, коли він забирається до них у рот.
На відміну від губана-чистильщика основу їжі аспидонта становить шкіра живих риб, що він отщипивает від плавців. Намітивши жертву, часом багато крупніше його самого, аспидонт кидається до неї, спочатку швидко згинаючи все тіло, але на підході він міняє свою тактику й наближається повільно й плавно за рахунок ундуляции грудних плавців, імітуючи особливості пересування губана-чистильщика.
У такий спосіб він уводить в оману свою жертву й у буквальному значенні слова встигає урвати свій шматок, перш ніж жертва отямиться й піде від нього.
Однак замічено, що дорослі й досвідчені риби вміють відрізняти маленького розбійника від свого благодійника, під яким він настільки мистецьки підробляється, і ліниво йдуть від нього, дотримуючи безпечну для себе дистанцію. Тому найчастіше можна спостерігати, як аспидонт нападає на молодих і недосвідчених риб.
Подібний приклад подібної мімікрії відомий з району Вест-Індії, де живуть морська собачка хемиэмблемария (Hemiemblemaria simulus) і двуполосий губан (Thalassoma bifasciatum), які теж досить подібні між собою за формою тіла й плавців, фарбуванню й особливостям пересування.
Двуполосий губан служить чистильником для багатьох хижих риб, і їх эктопаразити становлять значну частину його дієти, а хемиэмблемария харчується дрібними рибами й ракоподібними, до яких вона безперешкодно підходить, замаскувавшись під губана.
Трохи особняком коштують Великороті собачки (Neoclinus), у яких, на противагу всім іншим представникам сімейства, тіло покрите дрібною лускою. Вони близькі за цією ознакою до сімейства клинових. Три види цього роду живуть у берегів Каліфорнії, один у берегів Японії. Ці дрібні рибки, що живуть у відливних калюжах і спускаються на глибину до 60 м, так само як й опистогнати, чудові своїм величезним ротом, що розкривається подібно черпаку екскаватора.
Своєрідний хэнопсис (Chaenopsis ocellatus), що живе в узбережжя Флориди й Куби, відомий своїми войовничими похилостями. Самці, затаївшись в укритті, ревно оберігають свої ділянки. Коштує іншому самцеві порушити границю, як власник ділянки приймає бойову позу, широко розкривши свою пащу й піднявши спинний плавець. Його супротивник зближається з ним і приймає таку ж позу. Так, майже впершись друг у друга розкритими ротами, вони можуть подовгу залишатися в цьому положенні, поки не почнеться боротьба. Звичайно перемагає той, хто вкусить першим. У цій боротьбі перевага звичайно буває на стороні «законного» власника, тому що він перебуває в укритті.