СІМЕЙСТВО ЖИВОГЛОТОВИЕ АБО ХИАЗМОДОВИЕ (CHIASMODONTIDAE)

Представники цього сімейства, на відміну від переважної більшості інших окунеобразних риб, ставляться до так називаного древнеглубоководной фауні. Еволюція живоглотів протягом тривалого часу проходила в глибоких шарах океанської пелагиали, що наклало своєрідний відбиток на їхній зовнішній вигляд. Ці пофарбовані в чорний або коричневий цвіт риби мають подовженої, позбавленої луски тіло зі слабкою мускулатурою й досить м’якими костями, великий рот з дуже потужним зубним озброєнням (кликовидние зуби на щелепах розташовані в них у два або більше ряди), добре розвинену систему чутливих до коливань води органів бічної лінії. Найбільш характерною особливістю живоглотів є здатність заковтувати великий видобуток, що перевищує по розмірах самого хижака. У зв’язку із цим стінки тіла й шлунок можуть у них сильно розтягуватися.
Сімейство нараховує п’ять пологів і більше десяти видів, які широко поширені в тропічної глибоководної пелагиали (на глибині 250—300 м і більше) всіх океанів. Найбільше часто зустрічається чорний живоглот (Chiasmodon niger), що, як й інші представники сімейства, рідко перевищує 10-15 див у довжину. Самий великий екземпляр цього виду, пійманий радянською експедицією на «Витязі» у східній частині Індійського океану, був, втім, набагато крупніше (28 див).
Серед інших живоглотів потрібно згадати представників пологів Світний живоглот (Pseudoscopelus) і живоглоти Розжарюй (Kali). Перший з них відрізняється наявністю на нижній поверхні тіла дрібних світних органів – фотофоров, розташованих окремими групами на горлі, у черевних і грудних плавців й у початку анального плавця. Представники роду Розжарюй (Kali, родова назва привласнена по імені богині Розжарюй, що персоніфікує в индуистском пантеоні сили творення й руйнування) мають вигнуті в дугу щелепи, очевидно, здатні сильно розходитися при захоплюванні великої жертви.
Живоглоти довгий час уважалися досить рідкими рибами, і лише останнім часом було встановлено, що види цього сімейства мають дуже важливе значення в харчуванні тунців і марлинов, що проникають для харчування в глибокі шари. При вивченні харчування великоокого тунця в західній частині Тихого океану, наприклад, живоглоти були в значній кількості знайдені в 52% всіх досліджених шлунків. Таким чином, подання про рідкості цих риб повинне бути кардинально змінено.