СІМЕЙСТВО РИБИ-ПАПУГИ АБО СКАРОВИЕ (SCARIDAE)

Дуже близькі до губановим риби-папуги, що відрізняються невисувним ротом й іншою будовою щелепних зубів. У них на щелепах зуби зливаються, образуя подобу «дзьоба папуги», що складається із двох розділених швом пластинок на кожній щелепі. Іноді в них є ще зовнішні ікла або різці. До цього сімейства ставиться 10 пологів і близько 80 видів.

Риби-папуги, як правило, мають дуже яскраве фарбування, причому багато хто з них проходять у міру росту дві-три фази, що розрізняються по цвіті й малюнку. Мальки звичайно одноколірні й мають смуги, плями або крапини на тілі. У статевонезрілих особин переважають коричневі, червоні й пурпурні тони, а в дорослих – сині, зелені, жовтогарячі, червоні й жовті, причому великі самці, у яких часто розвивається горбовид-ний виріст на чолі, звичайно пофарбовані в синьо-зелений цвіт. Розходження у фарбуванні дозволили систематикам описати близько 350 видів риб-папуг, але після з’ясування закономірностей зміни цвіту й малюнка в індивідуальному розвитку ця цифра зменшилася в 4, 5 рази.
Риби-папуги, що досягають у довжину 1—2 м і більше, особливо характерні для коралових рифів, у яких вони дуже звичайні. Лише деякі види виходять за межі області поширення коралів, оббита в цьому випадку (наприклад, у берегів Південної Японії) у кам’янистих узбереж. Звичайну їжу риб-папуг становлять коралові поліпи, але вони поїдають також молюсків й інших донних тварин. Відкушуючи шматки рифообразующих коралів своїми дзьобами, вони довго й ретельно перетирають їх на глоткових зубах. При огляді рифів часто можна бачити сліди діяльності цих риб не тільки у вигляді ушкоджених колоній, але й у формі купок здрібненого кістяка коралів, що пройшов через травний тракт риб-папуг.
Ці риби ведуть одиночний спосіб життя й завжди тримаються на «своїх» ділянках. Деякі з них мають постійні притулки у вигляді підводних печер, у яких вони проводять ніч і куди ховаються при небезпеці. До їхнього числа ставиться, наприклад, звичайна в Бермудських островів гуакамайя (Scarus guacamaia). Якщо перегородити вхід у житло цієї риби мережею, а потім потривожити її, вона кидається у своє вкриття й попадає в пастку. Випускаючи рибу на волю, можна з постійним успіхом повторювати такий досвід багато разів підряд.
З настанням ночі багато риб-папуг виділяють рясний слиз й утворять навколо себе желеобразную оболонку. Щоб приготувати такий кокон, деяким видам потрібно не менш 30 хвилин, і приблизно стільки ж часу йде ранком на звільнення з «постелі».
М’ясо риб-папуг їстівне й смачно, але добуваються вони тільки кустарними способами й не мають промислового значення. Іноді, втім, ці риби служать причиною харчових інтоксикацій.