СІМЕЙСТВО ПОМАЦЕНТРОВИЕ (РОТАCENTRIDAE)

До цього сімейства відносять близько 10 пологів, що поєднують невеликих (довжиною не більше 15—20 див) морських риб. Вони живуть, як правило, у прибережних водах тропічних і субтропічних морів, і лише деякі види належать до фауни помірковано теплих вод.
Зовнішній вигляд помацентрових досить характерний. Це – тупоголові, сплощені з боків і високотелие рибки, що мають більші очі й дуже маленький рот. Спинний плавець один, іноді розділений виїмкою, розташованої між його колючою (передньої) і м’якої частинами. В анальному плавці є 2-3 колючки спереду, а його м’яка частина подібна до аналогічної ділянки спинного плавця. Бічна лінія в помацентрових перервана: вона складається звичайно із двох частин – передньої, розташованої під спинним плавцем й откривающейся трубочками на чешуях, і задньої, що складається з окремих пор, які містяться уздовж середньої лінії хвостового стебла. Дуже істотними особливостями сімейства служать зрощення нижнеглоточних костей у єдину пластину (як у зеленушкових) і наявність тільки однієї ніздрі з кожної сторони голови. Фарбування помацентрових іноді сполучає самі яскраві фарби, але звичайно буває досить бляклої й пожвавлюється тільки темними смугами на відносно тьмяному тлі.

У наших водах сімейство представлене тільки одним видом. Ластівка, або черниця (Chromis chromis), широко розповсюджена в східній частині Атлантичного океану й у Середземне море, зустрічається й у Чорному морі в берегів Криму, Кавказу, Туреччини, Болгарії й Румунії. Ця чорно-коричнева з фіолетовим відтінком у верхній частині тіла й сріблисто-сіра із блакиттю знизу рибка досягає лише 8—10 див у довжину. Вона тримається в прибережній зоні на каменях і плитняку, що заріс водоростями. У наших берегів ластівка попадається тільки в літню пору (у травні — серпні тут відзначається й розмноження цього виду). Узимку вона йде із прибережних мілководь, тому що не переносить охолодження води нижче 4—5° С. Господарського значення ластівка не має.
До числа деяких видів, що живуть за межами тропічної області, ставиться й оранжево-червоний гарибалъди (Hypsypops rubicunda), що зустрічається в берегів Каліфорнії. У сезон розмноження (липень-серпень) самець цього виду спеціально підготовляє для откладки ікри ділянка дна навколо одиночного кустика водорості, над яким потім нереститься самка. Молодь гарібальді, на відміну від інших помацентрових, у яких навіть самі малюсінькі малечки мають характерну для дорослих риб фарбування, прикрашена яскравими синіми плямами, що зникають згодом.
Серед інших помацентрових потрібно відзначити представників роду Дасциллус (Dascyllus), особливо типових для співтовариства рифообразующих коралів. Вони тримаються зграями над рифом, а при наближенні небезпеки дружно ховаються в ущелинах і печерах. Плямистий дасциллус (D. trimaculatus) досягає довжини 15 див. В акваріумних умовах цей вид досягає полової зрілості у віці одного року, після чого самець і самка завжди тримаються парою. Нерест цього тропічного виду відбувається протягом усього року, причому ікра виметивается тричі на місяць й у кожній порції втримується 20-25 тис. ікринок. Як й в інших помацентрових, розвиток проходить на дні, причому самець охороняє ікру, що розвивається, протягом 4-5 днів ембріонального періоду.
Дуже своєрідний спосіб життя ведуть Амфиприони (Amphiprion), що живуть разом з актиніями й складаються з ними в дійсних симбиотических відносинах. Парочки яскраво пофарбованих амфиприонов (звичайно їхнє фарбування складається з білих або чорних смуг і плям на червоному або золотавому тлі) постійно тримаються поблизу від «своїх» актиній, не віддаляючись від них на велику відстань. При наближенні хижака або іншої небезпеки вони знаходять укриття серед численних щупалець, що оточують ротовий диск актинії. Ці щупальця, як відомо, збройні стрекательними нитками й становлять смертельну небезпеку для дрібних рибок. Одні тільки ам-фиприони, тіло яких покрито шаром слизових виділень, не бояться цієї страшної зброї, одержуючи в такий спосіб чималу користь від своїх симбіонтів-захисників. Актинії, у свою чергу, покористуються від спільного життя: вони використають у їжу залишки корму, що поїдає амфиприонами поблизу їхнього ротового отвору й щупалець.
Усього відомо близько 12 видів амфиприонов. Деякі з них специфічні відносно вибору виду актинії, разом з якою вони живуть, інші можуть зустрічатися з різними партнерами по симбіозі. Всі амфиприони обмежені в поширенні тропічними водами, але деякі з них мають досить широкі ареали. Оранжево-білий амфиприон-клоун (A. percula), наприклад, відомий з багатьох районів Індійського й Тихого океанів.
Хоча всі помацентровие живуть у прибережній зоні в дна, вони все-таки досить різноманітні по екології й поводженню. Це стосується, зокрема, харчування: одні види поїдають тільки тваринну або тільки рослинну їжу, інші всеїдні або харчуються детритом. У Гавайських островів зустрічається 11 видів розглянутого сімейства, що належать до різних родів (Chromis, Abudefduf, Pomacentrus й Dascyllus), і всі вони розрізняються по способі життя. Деякі з них живуть тільки поблизу певних коралів, інших – на ділянках дна, покритих застиглою лавою, треті, найбільш численні, удосталь попадаються над будь-яким твердим дном. Серед гавайських помацентрових є види, що населяють виїмки й «ванни» у зоні заплескоту хвиль на скелях; види, що живуть у прибійній зоні й використають для вкриття щілини між каменями; «коралові» види, що живуть тільки в спокійній воді із внутрішньої сторони бар’єрних рифів; відносно «глибинні» види, що зустрічаються тільки із зовнішньої сторони рифів на глибині 15-50 м. Деякі види є другорядними промисловими об’єктами прибережного кустарного рибальства.