СІМЕЙСТВО ПЛАТАКСОВИЕ АБО ЭФИППОВИЕ (EPHIPPIDAE)

Представники цієї групи, що містить прибережних риб тропічних морів, характеризуються дуже високим і сильно сплощеним з боків тілом. У складі сімейства розрізняють звичайно три підродини – Дрепановие (Drepaninae, з єдиним родом Drepane), Платаксовие (Platacinae, з родом Platax) і Эфипповие (Ephippinae, з декількома родами).
В сріблистих дрепан (рід Drepane), прикрашених поперечними рядами темних цяток, колюча частина спинного плавця цілком відособлена від м’якої, а щелепної кістки здатні висуватися вперед, образуя витягнуту ротову лійку. Ці риби досягають 40 див у довжину (у найбільш великих особин на лобовій частині голови утвориться своєрідний горбовидний виріст) і живуть як у морській воді нормальної солоності, так й в опріснених естуаріях. Вони живуть у тропічній зоні всіх океанів й у деяких районах служать об’єктами місцевого рибальства. Плямиста дрепана (Drepane punctata), наприклад, належить до числа другорядних промислових риб.
Дуже оригінальний вигляд, що віддалено нагадує кажанів, мають Платакси (Platax). Більша вікова й індивідуальна мінливість цих риб довгий час утрудняла їхню класифікацію: у складі роду значилося чимало видів, однак при уважному вивченні виявилося, що всі видові назви ставляться до тому самому виду платакс (Platax pinnatus). Платакси широко поширені в теплих водах Тихого й Індійського океанів. Це плоскі високотелие риби з маленьким ротом, збройним трехвершинними зубами. Колючки спинного плавця в них дуже короткі, що майже зростаються й припасовані до м’якої частини плавця.
Платакси сильно змінюються в міру росту. Молодь їх пофарбована в жовтий або жовтогарячий цвіт, на тлі якого чітко виділяються три чорні смуги, і має дуже довгі спинний й анальний плавці, що надають самій рибі серпоподібну форму. З віком плавці стають коротше, чорні смуги поступово розмиваються й риба здобуває майже однотонний темний цвіт. Мальки платаксов живуть серед водоростей, разом з якими їх може виносити у відкрите море. Поводження їх дуже цікаво: будучи переляканими, рибки складають свої плавці попускають на дно, де лежать зовсім нерухомо, нагадуючи опалі листи мангрових дерев.
Їжу дрібних особин становить планктони, а дорослі риби, що досягають 65— 70 див. у довжину, подібно аргусовим (сімейство Scatophagidae), поїдають різні покидьки й нечистоти. М’ясо їх їстівне, але несмачно.
Представники третьої підродини — Эфипи, або Риби-лопати (Ephippus), як й їхній родичи, мають високе горбате тіло. Рот у них невисувний, збройний дрібними щетиновидними зубами, спинний плавець чітко розділений на колючу й м’яку частини, причому передні колючки в деяких видів (наприклад, в Ephippus orbis) значно перевищують по довжині м’які промені. Молодь цих риб має смугасте темне тіло, що світлішає в міру росту (максимальна довжина дорослих особин досягає 90 див). Риби-лопати – стайние риби прибережних вод, що мають цілком їстівне м’ясо. Один з американських видів (Chaetodipterus faber) був акліматизований у водах Бермудських островів й успішно там прижився.
Ця риба харчується молюсками й під час їжі може видавати своєрідні звуки, використовуючи для цього глоткові зуби й мускулатуру подовженого плавального міхура.