СІМЕЙСТВО ПОМАДАЗИЕВИЕ АБО РИБИ-БУРКУНИ (POMADASYIDAE)

Риби цього сімейства мають тіло «окуневого» виду. Голова більша. Рот висувної, маленький або середня величина. На щелепах дрібні гострі зуби, кликовидних зубів немає. Є сильні глоткові зуби, що дозволяють пома-дазиевим дробити раковини молюсків. Предкришка по краї зазубрена. На підборідді є одна або кілька пор. Спинний плавець розділений виїмкою на колючу й м’яку частини. У колючій частині плавця 9-15 сильних шипів, в анальному плавці – 3 шипи. Помадазиевие одержали назву «риби-буркуни» або «хрюкалицики» за те, що некоторие види здатні видавати голосні звуки, що хрюкають, що можливо мають сигнальне значення. Як й у горбилевих, звучання здійснюється за рахунок резонуючої дії плавального міхура при скороченні навколишніх його м’язів.

Всі помадазиевие живуть на шельфі в прибережній зоні, на малих глибинах, не понад 100 м, і головним чином менш 30 м. Риби в більших кількостях заходять в опріснені лагуни й затоки, часто зустрічаються в устях рік, піднімаючись іноді на невеликі відстані нагору за течією. Найбільш сприятливі для помадазиевих ділянки із сильно замуленим дном і мутною водою. Харчуються помадазиевие переважно донними безхребетними (хробаки, молюски, ракоподібні), у незначних кількостях споживають рибу. Багато хто з них мають промислове значення.
У східній частині Атлантичного океану уздовж узбережжя Екваторіальної Африки (від Мавританії до Анголи) живе отоперка (Brachydeuterus auritus). Це дрібна риба, що не перевищує в довжину 18 див. Має відносно коротке округле тіло. Спина в неї маслинова, боку коричневий-коричневу-коричневе-коричнева-сріблисто-коричневі, звичайно з поздовжніми сірими смугами. На кінці зябрової кришки розташована чорна пляма. Плавці грязно-жовтого цвіту. Отоперка – масова стайная риба, що нерідко утворить більші промислові скупчення в прибережній зоні. Особливо великі косяки спостерігаються в берегів Сенегалу, а також у Гвінейській затоці.
Від Гибралтару до Анголи й у Середземне море зустрічаються так називані пристипоми (Pomadasys incisus, P. suillus). Це більші види (до 60 див довжини). Спина в пристипоми коричнева, боки світлі зі сріблистим або золотавим відтінком. Вище бічної лінії тягнеться кілька рядів темних дрібних крапок. Анальний, грудні й черевні плавці жовтий-жовту-жовте-жовта-золотаво-жовті із дрібними сірими цяточками. На краї зябрової кришки – велика темно-сіра пляма з жовтою облямівкою. Пристипом ловлять тралами в берегів Сенегалу й у Гвінейській затоці, як правило, разом з морськими карасями (сімейство спаровие). М’ясо пристипом смачне й користується більшим попитом.
На відміну від отоперки й пристипом, що мають одну пору на підборідді, в роду Парапристипоми (Parapristipoma) на підборідді є дві пори. Темна парапристипома (P. humile) поширена в східній частині тропічної Атлантики, від Мадейри й Канарські островів на південь до Анголи. Це середніх розмірів риба (35-40 див), що має темне фіолетово-коричневе фарбування з декількома світлими поздовжніми смугами. Зустрічається на шельфі, але на більші в порівнянні з попередніми видами глибинах, до 100 м. У Західної Африки й у Середземне море поширена средиземноморская парапристипома (P. mediterraneum). Звичайна довжина риб в уловах 35-66 див, фарбування тіла сіро-фіолетова, губної складки й зябрової перетинки – яскраво-жовтогаряча.
У західній частині Атлантичного океану, від Флориди до Бразилії, у Мексиканській затоці широко поширені Ронки (Haemulon). У багатьох ронок слизові покриви ротової порожнини червоні, що для риб незвичайно. Деякі види дуже красиво пофарбовані: у них чергуються блакитні й жовті смуги.
Ронки харчуються переважно ракоподібними й хробаками. Деякі види досягають довжини 45-50 див, але звичайні розміри ронок 25-35 див. 9 видів ронок живуть у Мексиканській затоці й у берегів Куби, 2 види – у тихоокеанських берегів Мексики. Ронки мають досить велике промислове значення, м’ясо їх смачно. Дуже близька до ронкам ронка-хенигуано (Bathystoma aurolineatum), що зустрічається разом з ними в атлантичних водах Центральної Америки. Уздовж боків по тілу хенигуано проходять ясно-жовті смуги, а на хвостовому стеблі є чорна пляма. Звичайна довжина її 15-20 див.
Ще яскравіше ронок пофарбовані встречающиеся разом з ними високотелие Каталинети (Anisotremus virginicus), по тілу яких проходять поздовжні лимонно-жовті смуги, одна широка чорна смуга перерізує тіло поперек від потилиці до грудного плавця, а друга перерізує голову навскіс від чола через око до кута рота. Каталинети досягають довжини 30-40 див і також мають смачне м’ясо. Близький вид помпон (A. surinamensis) досягає довжини 60-100 див.
У тропічних і субтропічних водах Індійського й західної частини Тихого океану широко поширені Сладкогуби, або Плекторинхи (пологи Plectorhynchus, Gaterin, Diagramma), досить близькі до каталинетам. Деякі з них мають різкі чорні плями або смуги.
Найбільш важливий у промисловому відношенні рід Буркуни (Pomadasys), часто неправильно називаний «пристипомой», види якого поширені в тропічних і субтропічних водах всіх океанів. Індо-океанський плямистий буркун (Pomadasys hasta) – досить велика риба, до 46-60див довжини, із плямистим спинним плавцем і з поздовжніми рядами плям або з поперечними смугами на боках. Він живе в прибережній зоні, не глибше 50 м. Віддає перевагу мулистим і мулисто-піщаним ґрунтам, часто заходить у лагуни й естуарії. Він утворить найбільш щільні скупчення в районах, прилежащих до усть великих рік, де в мутної, часто опрісненій воді спостерігаються великі косяки цієї риби, часто загальні з іншими видами буркунів (P. maculatus, P. operculare, P. olivaceum). Кілька видів великих буркунів -«пристипом»- живе в берегів Західної Африки (P. suillus, P. incisus), і один з них розповсюджений й у Середземне море (P. incisus).
У західній частині Індійського океану на шельфі Східної Африки зустрічається кілька видів ворчунов-ронцисков (Rhonciscus), що відрізняються характерної прогонистой формою тіла й 3—6 поздовжніми темними смугами на боках.
Дуже ефектні Хапалогениси (рід На-palogenys), що зустрічаються в південній частині Японського моря, у Жовтому й Східно-Китайському морях. Тіло в них високе, стисле з боків і трохи вкорочене, лінія спини майже паралельна лінії черева; чоло високий, крутий; рот невеликий, на підборідді кілька пор; в анальному плавці 3 сильних шипи. Боку в хапалогенисов розмальовані яскравими чорними смугами, поздовжніми (Н. kishinouye), косими-поздовжніми (Н. nitens, Н. maculatus), косими-поперечними (Н. nigripinnis), поперечними (Н. mucronatus). Хапалогениси досягають довжини 20-60 див.