СІМЕЙСТВО МОХАРРОВИЕ (GERRIDAE)

Мохарровие зовні дуже схожі на лиогнатових (Leiognathidae), з якими їх поєднували раніше в одному сімействі. Однак, незважаючи на подібність у розмірах, формі стислого з боків тіла й будові висувного рота, що може витягатися в довгу трубку, ці риби легко відрізняються від своїх двійників цілим рядом особливостей. Тіло й голова в них покриті досить великої, легко опадаючою лускою, потиличні шипи відсутні, зяброві перетинки вільні від межжаберного проміжку. Крім того, у мохаррових спинний й анальний плавці містяться в глибоких виїмках тіла, у які вони можуть убиратися в складеному стані.
Це сімейство, представлене п’ятьма родами й багатьма видами, характерно для тропічних і субтропічних вод всіх океанів. Мохарровие живуть на прибережних мілководдях у піщаних берегів, часто заходячи в річкові естуарії й у прісну воду. Деякі з них мають широке поширення. Так, звичайна мохарра (Eucinostomus агgenteus) живе в узбережжя Америки як з атлантичної (від Нью-Джерсі до Ріо-де-Жанейро), так і з тихоокеанської сторони.
Багато видів, наприклад звичайний в Індійському й Тихому океанах плямистий геррес (Gerres punctatus), тримаються більшими зграями. Ця сріблиста рибка з темною спиною й вертикальними рядами синюватих плям на боках досягає 25 див у довжину. Подібно іншим представникам сімейства, вона має їстівне й навіть досить смачне м’ясо, однак не цінується як харчова риба через малі розміри.
Серед мохаррових є й поодиноко живучі види. До них ставиться, зокрема, австралійська пареквула (Parequula melbournensis), що ніколи не утворить зграй. У Південної Австралії ця риба, що виростає до 17 див, зустрічається в берегів тільки влітку, а в зимовий час откочевивает на глибину.