СІМЕЙСТВО ЦЕНТРАРХОВИЕ АБО УШАСТИЕ ОКУНІ (CENTRARCHIDAE)

У центрархових спинний плавець один; передня, колюча його частина нижче задньої. Тіло стисле з боків, досить висок і коротке, має звичайно більш-менш яйцеподібну форму. В анальному плавці від 3 до 9 колючих променів, у спинному – від 3-4 до 13.
Центрарховие широко поширені в прісних водах Північної Америки, від Канади до Мексики. Вони живуть переважно в стоячі або слабопроточних чистих водоймах з піщаним ґрунтом.

Всі центрарховие — хижаки, що харчуються дрібною рибою або донними безхребетними. Більшість видів – одиночні хижаки; дрібні види тримаються зграйками. При розмноженні самці, а іноді й самки піклуються про потомство. У нерестовий період самці стають бляклими, слабко пофарбованими; навпроти, самки в цей час блищать яскравим фарбуванням.
Багато видів центрархових цінуються за смачне м’ясо й мають значення як спортивні й промислові риби. Деякі види спеціально розводять. Усього центрархових відомо 13 пологів з 32 видами. Найбільш важливі з них Краппи, До, Сонячні риби й Форелеві окуні.
Краппи й калико (Pomoxis annularis, P. sparoides) – ценимие аматорами лову вудкою сріблисто-маслинові з темно-зеленими цяточками гарні риби. Досягають довжини 30 див. Краппи дуже звичайна в стоячих водах, калико – в озерах і ріках з холодною й чистою водою.
Сонячні риби (Lepomis, більше 10 видів) характеризуються яскравим фарбуванням, внаслідок чого деякі види розводять в акваріумах. Зяброва кришка в них продовжена назад у шкірну лопату, звичайно із чорною плямою на ній. По місцю розташування ці лопати трохи нагадують вуха, – звідси назва «ушастие окуні». Сонячна риба (Lepomis gibbosus) була завезена в Європу як акваріумна риба. Спина в сонячної риби зеленувато-маслинова, боку з жовтогарячими плямами, черево оранжево-жовте. Досягає довжини 20 див. Зі ставків, у яких неї розводили, вона проникнула в ріки басейну Дунаю, розселилася до дельти, а відтіля поширилася уздовж берегів Чорного моря на захід у Болгарію й на схід до Одеси.
Нерест сонячної риби відбувається з кінця травня до кінця липня; ікринки відкладаються в гніздо, що будує й охороняє самець. Харчується переважно молоддю риб, чим завдає шкоди місцевим рибам.
Крім сонячних риб, в акваріумах часто містять невеликих по розмірах (5—10 див) дисковидного окуня (Mesogonistius chaetodon) і брильянтового окуня (Enneacanthus obesus), а також элассому (Elassoma evergladei) і інші види центрархових. Деякі з них дуже гарні.
Форелеві окуні (Micropterus) представлені двома видами — великоротим окунем (М. salmoides) і малоротим зануримо (М. dolomieu). Вони досягають довжини 50-60 див, звичайна вага в Америці до 3, 5 кг, як рідкість – до 10 кг. За формою тіла форелеві окуні трохи нагадують наших окунів, фарбування їх в основному зелена, у молодих на боках темна поздовжня смуга. Це коштовні промислові риби з дуже смачним м’ясом, що добре ловляться вудкою. Тому форелевих окунів розводять у багатьох місцях США, Європи, Африки. У Радянському Союзі великоротого форелевого окуня розвели в озерах під Новоросійськом, у ряді озер і водоймищ Московської області, а також у рибоводних господарствах Московської й Воронезької областей.
Великоротий форелевий окунь досягає полової зрілості у віці 1—2, іноді 4 років. У травні – червні відбувається нерест. Ікра відкладається в гніздо, що влаштовує самцем у вигляді улоговинки, вистеленої гравієм. Самець і самка охороняють гніздо, атакуючи часом і людини, що наближається. Тривалість розвитку ікринок від 3 до 14 днів. У віці 3-4 місяців мальки переходять на харчування рибою й пуголовками. Дворічні риби в середньому важать 300 м, трирічні – 600-700 р.