СІМЕЙСТВО СЛИТНОЖАБЕРНИКОВИЕ АБО ЛОЖНОУГРЕВИЕ (SYNBRANCHIDAE)

Тіло в слитножаберникових голе, грудних і черевних плавців немає (грудні бувають тільки в зародків, в ікрі), а спинний й анальний скорочені до шкірних гребенів, без променів. Слитножа-берники дихають значною мірою безпосередньо атмосферним повітрям, що дозволяє їм жити в болотах і виходити з води на рисові поля й луги. Вони досягають довжини до 1, 5 м. Відомі 4 роди цих дивних риб.
Рід Флюта, або Рисовий вугор (один вид — Monopterus albus), зустрічається в ставках, каналах, болотах і на рисових полях у Південній Азії (Бірма, Індокитай), Південному Китаєві, Японії, Індонезії й на Філіппінських островах. Довжина її може досягати 1 м, але звичайно 25-40 див; екземпляри довжиною понад 70 див рідкі. Флюта має три рудиментарні зябра й пару дуже маленьких зябрових отворів, розташованих на горлі. Цих жа-бер недостатньо, і більша частина подиху йде через оболонки горла, так званий надзябровий орган, що забезпечується кров’ю від дуг аорти, а приділяється кров яремною веною. Подібно двоякодишащим рибам, при пересиханні водойми флюта заривається глибоко в іл, на 1-1, 5 м, і переживає там посуху.
Для откладки ікри флюта влаштовує в мулистому дні рисових полів, поблизу від краю, гніздо у вигляді нори, вхід у яку відзначений на поверхні виділюваною рибою пінистою масою. Ікринки великі, 3, 3—4, 6 мм у діаметрі. Самець охороняє їх протягом усього розвитку, що триває при температурі 28—32° С 8—10 днів. У личинок, що вилупилися, на відміну від дорослих, є грудні й непарні плавці, які дегенерують протягом 1-3 тижнів після вилупления.
Флюта в безлічі живе в ставках, каналах, на рисових полях й у болотах Таїланду. Багато неї ловлять й уживають у їжу. Вона добре виносить перевезення, тому що може довго жити поза водою, якщо шкіра її воложиться.
Її завезли й в Австралію, і на Гавайські острови, де вона успішно акліматизувалася.
Слитножаберники (Synbranchus) поширені ширше флюти. Бенгальський слитножаберник (S. bengalensis) розповсюджений в Індії, Південно-Східній Азії, на Філіппінських островах, в Індонезії й Австралії. Він живе в естуаріях й у прісній воді в межах впливу припливів. Досягає довжини 50-60 див. Американський слитножаберник (S. marmoratus) живе в болотах Центральної й Південної Америки. Він досягає довжини 1-1, 5 м. Для откладки й инкубирования ікри американський слитножаберник вириває нору в мулистому дні боліт. Самець охороняє ікру під час її розвитку. Третій вид цього роду слитножаберников живе в Західній Африці. Також у прісних водах Західної Африки живе своєрідний сліпий слитножаберник (Typhlosynbranchus), у якого очі затягнуті шкірою й зябра зовсім не розвинені.
Єдиний морський представник сімейства слитножаберникових — макротрема (Macrotrema caligans) живе у водах південної частини Індокитайського півострова і Яви, заходить й у прісну воду. Ока в нього маленькі, тіло й плавці червоний-червону-червоне-червона-червоні-рожево-червоні. Макротрема досягає довжини 20 див.