СІМЕЙСТВО БАРРАКУДОВИЕ АБО СФИРЕНОВИЕ (SPHYRAENIDAE)

Риби цього сімейства мають подовжене тіло, майже циліндричної форми, покрите дрібною циклоїдною лускою. Рот великий, нижня щелепа виступає вперед. Голова приостренная, за формою нагадує щучу. Зуби сильні, передні кликовидни. У передньому спинному плавці 5 колючих променів. Бічна лінія добре розвинена.
Сімейство включає близько 20 видів, що ставляться до одному роду Барракуди (Sphyraena). Всі види живуть у тропічних і субтропічних морях Атлантичного, Індійського й Тихого океанів.

У східній частині Атлантичного океану й у Середземне море живе мелкочешуйная сфирена (Sphyraena sphyraena), у якої налічується понад 130 луску по бічній лінії. Зрідка вона заходить й у Чорне море. Довжина її досягає 1 м, частіше зустрічаються більше дрібні екземпляри. Ця сфирена має зеленувату спину, боки сріблисто-сірі із зеленуватим відтінком. На боках вище бічної лінії ряд поперечних темних смуг, число яких може варіювати.
Мелкочешуйная сфирена живе на шельфі (материкової обмілини) на глибинах, що не перевищують, як правило, 100 м. Вона веде переважно хижий спосіб життя. Жертву свою підстерігає в засідці серед каменів і скель або в заростях підводної рослинності. Поряд з таким способом полювання сфирени досить часто невеликими групами нападають на зграї дрібних риб, таких, як ставриди, анчоуси, сардини й ін. У цих випадках хижаки переслідують своїх жертв. Больших скупчень сфирена не утворить. 3 районі Зеленого мису й у Гвінейській затоці її промишляють на гачки й у незначних кількостях добувають тралом. М’ясо сфирен користується великою популярністю в країнах Африки.
У берегів Північно-Західної Африки й Центральної Америкк живе близький вид сфирена-гуачанчо (S. guachancho), що також є об’єктом місцевого рибальства. По розмірах ця сфирена трохи менше попереднього виду, чисельність же її більше велика. Зграї цих риб звичайно дотримуються зони стику мутних прибережних вод із прозорими океанічними. У цій зоні сфирени полюють на дрібних стайних пелагических риб разом із численними акулами.
Самий великий представник сімейства — більша барракуда (S. barracuda) досягає довжини 2-3 м. Вона поширена в тропічних водах Атлантичної, Індійського й західної частини Тихого океану. Особливо звичайна у водах Центральної Америки – у Багамських островів, Флориди, Куби, у Мексиканській затоці й Карибському морі. Як й інші види, вона живе на шельфі, зустрічаючись притім і на дуже малих глибинах, у безпосередній близькості від берегів. Харчується барракуда винятково рибами, іноді дуже великими, часто, подібно акулам, об’їдає пійманих на ярус тунців. Відомі випадки нападу барракуд на людей, що купаються. Барракуди часто є щирими винуватцями нещасних випадків, приписуваних акулам.
У тихоокеанських берегів Японії й у південній частині Японського моря зустрічаються 3 види барракуд. Їхні представники не досягають звичайно довжини понад 30-40 див. Живуча південніше, від островів Рюкю до Малакки, і в Індійському океані до Східної Африки смугаста барракуда (S. jel1о) досягає довжини 1, 5 м. М’ясо барракуд у Японії високо цінується.
Дуже цінується як промислова риба сріблиста барракуда (S. argentea), численна на сході Тихого океану, у берегів Південної Каліфорнії й Мексики. Вона досягає довжини 105-120 див і ваги 4, 5-5, 5 кг, зустрічається зграями і є однієї з найважливіших риб ринку в Лос-Анджелесі й Сан-Дієго.
М’ясо невеликих барракуд, до 60 див довжини й до 1, 5 кг ваги, дуже смачно, і всюди ці риби високо цінуються. Але вживання в їжу м’яса великий барракуди, особливо в районі Центральної Америки, нерідко викликає важке, що довго не проходить отруєння, що виражається в м’язових болях, у поразці нервових центрів, шкіри й в інших явищах, що іноді закінчується летально (таке отруєння називають сигуатера). Причиною його є, очевидно, нагромадження в м’язах великих особин великий барракуди токсинів з м’яса живучих серед коралових рифів отрутних иглобрюхов, яких вони починають уживати в їжу по досягненні досить великих розмірів. У той же час м’ясо великих особин інших видів барракуд з таких районів, у яких немає коралових рифів (наприклад, м’ясо великої сріблистої барракуди, що ловиться в берегів Каліфорнії), ніколи не буває небезпечно для людини.