СІМЕЙСТВО БЕРИКСОВИЕ (BERYCIDAE)

Бериксовие — яскраво пофарбовані (звичайно червоні) напівглибоководні риби, що живуть у придонних шарах води над шельфом або зваленням глибин. Ці риби відрізняються від близьких до них трахихто-вих відсутністю збільшених луски на нижньому краї черева, слабким розвитком слизевих каналів на голові й більшому числі (7-13) променів у черевних плавцях.
Представники роду Берикс (Вегух) широко поширені в субтропічні й частково помірковано теплих водах на глибині 200—700 м. Звичайний берикс (В. splendidus), що досягає 60 див у довжину, досить звичайний у берегів Японії, Північно-Західної Африки й Південної Європи. Подібне поширення має й берикс-алъфонсо (В. decadactylus), що відомий, крім того, з вод Південної Африки, Куби, Гавайських островів й інших районів. Уздовж узбережжя Європи ця риба доходить на північ аж до Норвегії.
В австралійських водах бериксовие, представлені декількома видами, досягають особливо великої чисельності у водах Західної й Південної Австралії. Найчастіше зустрічається тут червоний берикс (Trachichthodes gerrardi), що живе в придонних обріях на глибині 100-150 м і більше, але що піднімається й у товщу води. Цей вид, подібно іншим представникам сімейства, харчується переважно планктонними тваринами. Звичайні розміри червоного берикса становлять 35-40 див при вазі 1-1, 5 кг.
Всі бериксовие відрізняються високими смаковими якостями й ставляться до числа коштовних харчових риб. Звичайний берикс й альфонсо добуваються в невеликій кількості у водах Японії, де їх ловлять узимку й навесні тралами на глибині 300-400 м, і в острова Мадейра. Червоний берикс й інші близькі види служать об’єктом тралового рибальства у Великій Австралійській затоці, у Західної Австралії й Нової Зеландії.