СІМЕЙСТВО МЕЛАМФАЕВИЕ (MELAMPHAIDAE)

До сімейства меламфаевих ставляться досить дрібні риби, що населяють товщу води відкритого океану й найбільш звичайні на глибині 500—2000 м. Всі вони мають однотонну темну (коричневе або чорну) фарбування, великий рот з дуже дрібними зубами, сильно розвинену систему чутливих до коливань води сейсмосенсорних органів і слизевих каналів на голові, велику циклоїдну луску й, як правило, дуже маленькі очі.
До складу сімейства входить 5 пологів і близько 30 видів, багато хто з яких мають обмежене поширення й зустрічаються лише в одній або декількох водних масах, виділюваних у Світовому океані по сукупності фізичних і хімічних характеристик й особливостям циркуляції вод. Так, тільки в східній екваторіальній частині Тихого океану живуть колючий меламфай (Меlamphaes spinifer) і гладкоголовий меламфай (М. laeviceps), тільки в Субантарктике живе мелкочешуйний меламфай (Scopeloberyx microlepis), лише в південній частині Атлантичного океану – меламфай Хаббса (М. hubbsi) і т. буд. Правда, деякі види, наприклад великоока поромитра (Poromitra macrops), мають більше широке, майже всесвітнє поширення. У Північному Льодовитому океані й в Антарктиці представники сімейства відсутні.
Цікаво відзначити, що види меламфаев, що населяють найбільше кормние райони океану з високою біологічною продуктивністю, досягають більших розмірів у порівнянні з видами, ареали яких присвячені до бедним харчовими ресурсами водам. У таких малокормних районах переважають карликові види, що ставляться до групи малих меламфаев (близьких до М. simus), які в дорослому стані не перевищують 2, 5-2, 8 див у довжину, тоді як розміри найбільш великих меламфаев досягають 10-12 див.
Їжу меламфаев становлять різні планктонні безхребетні, в основному дрібні ракоподібні, а самі вони поїдаються у свою чергу більшими глибоководними хижаками, зокрема рибами-вудильниками. Незважаючи на малі розміри тіла, меламфай, очевидно, мають досить більшу тривалість життя й, судячи з деяких даних, досягають щонайменше десятилітнього віку.
На відміну від багатьох інших глибоководних риб океанської пелагиали меламфай ніколи не піднімаються в поверхневі шари води, хоча й роблять вертикальні міграції, у ході яких переміщаються вночі на менші глибини, чим у денний час. Верхньою межею їхнього поширення в товщі води служить, цілком ймовірно, шар «стрибка температури», що відокремлює холодні й відносно однорідні по температурі глибинні води від теплого поверхневого шару.