СІМЕЙСТВО БРОТУЛЕВИЕ (BROTULIDAE)

Ця група риб характеризується стислим з боків, більш-менш подовженим тілом, розташованими на горлі черевними плавцями з 1—2 променями (в одних видів ці промені сильно подовжені, а в інших повністю скорочені) і більш-менш добре розвиненими грудними плавцями (іноді їхні нитковидні промені не зв’язані перетинкою, наприклад у видів Dicrolene й в Bassogigas profundissimus). Суцільні непарні плавці звичайно зливаються із сильно скороченим хвостовим плавцем; спинний плавець простирається від голови, а анальний – від анального отвору, розташованого далеко за грудними плавцями. Луска, якщо є, дрібна, циклоїдна, нерідко занурена в шкіру.
Бротулевие — відносно дрібні риби, що звичайно не перевищують у довжину 35 див, і лише окремі види досягають 90 див. У цей час налічується понад 175 видів цих риб, які ставляться до 60-70 родів. Це – типові донні або придонні морські риби, що освоїли всі глибини Світового океану, починаючи із прибережних вод і кінчаючи ложем океану і його улоговин (абиссаль) аж до океанічних западин (ультраабиссаль). Деякі види бротулевих удруге перейшли до перебування в товщі води (батипелагиаль).
Крім цього, серед бротулевих є 3 види, що населяють прісні води Куби (Lucifuga subterranea u Stygicola dentata) і Юкатана (Typhlias pearsei). Ці невеликі живородні риб’ячої, що не перевищують у довжину 12-13 див, живуть тільки в підземних печерах, ніколи пов’язаних з морем. Так само як й абісальні бротулевие, вони освоїли біотоп з найгіршими (пессимальними) умовами (відсутність світла й мінімальна кількість їжі), що характеризується незмінним температурним режимом протягом цілого року. Як і деякі абісальні види, печерні бротулевие втратили пігментацію й зір. Близько 30 пологів нині відомих бротулевих, що нараховують принаймні 70 видів, – живородні. Більше половини цих видів – мешканці прибережної зони й зони коралових рифів, деякі з них населяють товщу води (наприклад, Parabrotu1а й Thalassobathia); сюди ж ставляться й три прісноводних види, що живуть у печерах Куби й п-ова Юкатан. Близько 35 видів живородних бротулевих живе на шельфі й на верхній частині материкового схилу починаючи з 150 м і глибше, причому тільки два види спускаються по схилі нижче 2000 м. У самців живородних бротулевих є спеціальні органи внутрішнього запліднення, а в самок, як правило, велика кількість ікринок дозріває одночасно. Інша група бротулевих, що нараховує 30 пологів, представлених приблизно 100 видами, характеризується зовнішнім заплідненням. Це самі глибоководні представники сімейства, що живуть на глибинах понад 150 м, з яких більше 50 видів відзначено на глибинах, що перевищують 2000 м, і 22 виду – на глибинах, що перевищують 3000 м. Одні із цих видів эврибатни, тобто живуть у широкому діапазоні глибин, що нерідко досягає декількох тисяч метрів; інші – стенобатни, тобто присвячені до вузького діапазону глибин. З останніх, мабуть, найбільшого інтересу заслуговують 8 видів бротулевих, які не відзначені вище 3660 м, тобто належать до істинно абісальної іхтіофауни. Серед цих видів найбільш відомий бассогигас глибоководний (Bassogigas profundissimus), пійманий у північній частині Атлантичного океану на глибинах 5600-6035 м. Інший представник того ж роду Bassogigas був виявлений датською експедицією на судні «Галатея» у западині Сунда на глибині понад 7200 м»
Серед глибоководних бротулевих деякі види мають бліде фарбування (часом повністю депигментйровани) і сліпі.
У видів із зовнішнім заплідненням ікра дозріває порціями, не одночасно. Нерест у них. імовірно, надзвичайно розтягнуть. Наявність гарна розвинених барабанних м’язів і розширених передніх ребер, тісно пов’язаних із плавальним міхуром, дозволяє припускати, що самці й самки глибоководних бротулид, що живуть у кромішній тьмі, відшукують один одного за допомогою звукових сигналів. Судячи зі скороченого плавального міхура й слабкого окостеніння кістяка, у деяких пологів (Glyptophidium, Lamprogrammus) їхні види, що характеризуються зовнішнім заплідненням, перейшли до батипелагическому способу життя.
У деяких живородних донних бротулевих молодь живе в товщі води (Саtaetyx rubrirostris, Brosmophycis marginata). Живуча поблизу берегів й, що зустрічається іноді у водоймах між каменями многоусая бротула (Brotula multibarbata) нереститься в Японії в червні – серпні: вона відкладає ікринки купками по 2-7 ікринок у слизевом грудочці, що спливає до поверхні води.
Переважна більшість видів бротулевих населяє тропічні й помірні широти. Лише один вид бититес (Bythites fuscus) відзначений у Гренландії, а абісальний бассогигас Брюса (Bassogigas brucei) відомий з моря Уэддела (Антарктика) із глибини 4575 м. Найбільш багатий видами Малайський архіпелаг, звідки відомо 32 виду бротулевих, що належать до 24 родів. У наших водах бротулевие відомі тільки з району Курі_-Камчатської западини (наприклад, Bassozetus zenkewitshi). Деякі види бротулевих поширені досить широко. Так, наприклад, ареал прибережної многоусой бротули (Brotula multibarbata) простирається від Червоного моря до Японії, Гавайських островів й архіпелагу Паумоту, а ареал бросмофициса (Brosmophycis marginata), що живе на шельфі й відрізняється яскраво-червоному фарбуванні, простирається від Аляски до Південної Каліфорнії. З абісальних бротулевих лише деякі види відомі із двох океанів. Так, наприклад, миксонус (Мухоnus caudalis) виявлений в Індійському океані й у східній частині Тихого океану, а два інших види (Acanthonus armatus, Bassozetus compressus