СІМЕЙСТВО ТРІСКОВІ (GADIDAE)

Тріскові мають звичайно два або три (тільки в менька один) спинних плавця й один або два анальних. Хвостовий плавець добре розвинений, відділений від спинного й анального або частково злитий з ними. Черевні плавці розташовані приблизно над грудними. Всі плавці без колючих променів. Зяброві отвори більші. На підборідді звичайно є вусик, рідше він слабко розвинений або зовсім відсутній. Тіло покрите дрібною циклоїдною лускою.

Тріскові поширені переважно в морях північної півкулі, де їх налічується 48 видів з відомих 53; 4 види живуть у морях південної півкулі, а 1 вид (минь) — у прісних водах північних частин Європи, Азії й Америки. Особливо багато тріскових у морях північної частини Атлантичного океану: тут їхніх 39 видів, тоді як у північних морях Тихого океану 5 й в арктичних морях 5 видів.
Усього многочисленнее тріскові в східних частинах Атлантичного океану. У Північному морі й прилягаючих районах Атлантичного океану число видів досягає 20. До півночі кількість їх швидко убуває, у Норвезькому морі їх уже близько 16, а в Баренцевом море всього 8. У Балтійськом море постійно живе тільки тріску й у західній його частині – мерланг. У Середземне море вказують 16 видів, а в Чорному морі тільки 2 види. У Північно-Західної Африки тріскових усього кілька видів і далі до півдня їх немає. У північно-західних водах Атлантичного океану тріскових менше, ніж на сході: тут їх близько 10 видів. В екваторіальних водах тріскових ні, і знову з’являються вони в нотальной області в берегів Південно-Західної Африки, Південної Америки й Нової Зеландії. При цьому в південній півкулі зустрічаються тільки представники 3 пологів з відомих 21- Micromesistius, Urophycis й Gaidropsarus.
Всі тріскові, за винятком миня, — морські стайние риби. Більшість видів — придонні риби. Розмножуються вони звичайно при океанічній солоності близько 33—35/00° або трохи нижче. Але балтійська тріска, наприклад, розмножується при солоності від 11 до 18 %0, і одиничні особини тріски випадково заходять іноді навіть у ріки, а чорноморські тріскові (мерланка, морський минь) розмножуються при 17—19/00. Значні опріснення переносять північні представники тріскових – навага, сайка, арктична тріска, що заходять у низов’я рік або тримаються в нижньої поверхні плавучих льодів.
Тріскові використають всі види морської їжі: планктони, бентос, нектон. Протягом всього планктонами життя харчуються сайка, арктична тріска, путассу. Великими ракоподібними з евфаузиевих харчуються в перші роки життя минтай і тріска. Бентосом харчуються пікша, навага, частина морських минів. Великі тріскові – сайда, тріска – хижаки. Жир, що накопичує при відгодівлі, відкладається в тріскових риб у печінці, а не в м’язах і не на нутрощах.
Ріст і розміри різних видів тріскових різні. Планктоноядние тріскові дрібніше бентосоядних і хижих. Самий дрібний вид тріскових – глибоководний гадикул (Gadiculus argenteus), що живе в північній частині Атлантичного океану, у товщі води, звичайно на глибині від 200 до 400 м і більше; його розміри 11 – 13 див, рідко до 15 див. Самих великих розмірів досягають хижі: атлантична тріска (Gadus morhua) і мольва (Molva molva), для яких відомі екземпляри довжиною до 180 див.
Дрібні тугорослі тріскові — сайка, навага, путассу — дозрівають у віці 3—5 років. Тріску стає статевозрілої в 8-10 років і більше.
Всі тріскові по досягненні полової зрілості беруть участь у розмноженні протягом декількох років підряд.
Плідність тріскових коливається в дуже більших межах — від декількох тисяч ікринок у наваги до 9, 3 млн. у тріски й 60 млн. ікринок у мольви.
В основному тріскові холодолюбиви; ряд видів живе й розмножується при температурі, близької до 0° С и навіть нижче (наприклад, навага й сайка), більшість видів, однак, віддає перевагу помірковано холодним водам. Нерест тріскових відбувається переважно в холодну пору року, головним чином узимку й на початку весни.
Ікра майже у всіх тріскових пелагическая, тільки в наваги й тихоокеанської тріски донна. Личинки й мальки живуть у товщі води й у багатьох видів плинами несуться з нерестовищ, що сприяє їхньому широкому розселенню в перші ж місяці життя. Мальки багатьох видів, особливо пікші, мерланга, почасти також тріски, ховаються під дзвоном медуз.
У життєвому циклі багатьох видів тріскових істотне значення мають міграції, у деяких досить протяжні. Вони найтіснішим образом пов’язані з харчуванням і розмноженням і залежать від морських течій і сезонних змін температури.
Сучасне поширення тріскових, їхні біологічні особливості, а також геологічні дані переконують, що походження їх пов’язане з помірковано холодними водами Атлантичного океану. Проникнення їх у Тихий океан відбувалося через Північний Льодовитий океан, уздовж берегів Азії й Америки. Цей шлях могли перебороти з помірковано холодновод-них форм тільки самі холодолюбивие види – тріску, навага й томкод, які в атлантичному секторі їхнього ареалу заходять далеко в холодні води Арктики.
Високоарктическими ледовитоморскими видами є сайка і два види арктичних тресочек.
Тільки один вид із тріскових — минь — перейшов у прісні води. Думають, що це відбулося в льодовиковий час, коли його предок жив у Полярному басейні й перейшов спочатку в солонуваті, а потім й у прісні води.
Проникнення тріскових у південну півкулю через тропіки відбувалася, як треба думати, глибинними охолодженими шарами. Це визначило їхнє біполярне поширення. Сучасне поширення тріскових і формування їхніх міграцій визначилося, імовірно, уже в послеледниковую епоху.
Тріскові риби мають дуже велике практичне значення. Світовий улов їх досягає 6-8 млн. т (1965-1968 р.); понад 4/6 цей улов добувається в Атлантичному океані. Найбільший улов доводиться на частку атлантичної тріски, потім випливають тихоокеанський минтай, пікша й сайда.
Більшість тріскових живе в придонних обріях, тому основним знаряддям їхнього лову служить придонний трал. Збираючись із величезної площі на зимівлю або нерест, тріскові утворять дуже щільні скупчення, які дозволяють облавливать їх з великою ефективністю.
Тріскові, і в тому числі тріску, доставляються в охолодженому або замороженому виді, особливо цінується філе. Важливе значення має при видобутку тріскових печінка, з якої виготовляється медичний жир, багатий вітамінами А и D, а також консерви.
Сімейство тріскових підрозділяється на підродини налимоподобних і трескоподобних.