СІМЕЙСТВО АТЕРИНОВИЕ (ATHERINIDAE)

Це сімейство, саме велике в складі загону, нараховує близько 30 пологів й 140 видів. Атериновие мають веретен-видне або злегка стисле з боків тіло, покрите великої циклоїдної або, рідше, ктеноидной лускою. Бічна сріблиста смуга в них завжди добре виражена.

Серед атеринових є морські, солоноватоводние й прісноводні риби. Проникнення представників цієї групи в ріки відбувалося в Старому й Новому Світлі незалежним шляхом й у ряді випадків привело до формування прісноводних пологів, що помітно відрізняються від їхніх морських родичів. У їхньому числі можна назвати мадагаскарську бедотию (Bedotia), австралійських синьоочок (Pseudomugil), твердоголової (Craterocephalus), південноамериканських псевдотрин (Pseudothryna) і одонтестов (Odontesthes) і ін. Прісноводні ате-рини особливо характерні для тропічної смуги, хоча в Америці вони можуть бути зустрінуті від Великих озер до Аргентини. З іншого боку, у прісні води часто заходять і такі види, які постійно живуть у море. Більше того, відомі й прісноводні популяції переважно морських атерин.
Всі атерини — стайние пелагические риби, що харчуються планктонами й, як правило, що не зустрічаються у великому видаленні від берегів. Розмноження їх відбувається тільки на мілководдях, де вони відкладають ікру на дно або водорості.
Дуже цікаво нерестове поводження атерини-груниона (Leuresthes tenuis), що живе в узбережжя Каліфорнії й досягає 17 див у довжину. У період найбільш високих припливів риби підходять уночі до самого берега й виметивают свою ікру в уреза води, зариваючи її в пісок на глибину близько 5 див. Отнерестившиеся особини йдуть потім у море, а їхні ікринки розвиваються в мокрому піску аж до наступної високої води. Личинки лупляться через три хвилини після того, як нова приливна хвиля досягне «інкубатора». Нерест атерини-груниона строго вв’язаний з фазами Місяця: він відбувається через один-два днів після молодика або повні.
У межах СРСР атерини, що належать до широко розповсюдженого у всіх океанах морському роду Атерина (Atherina), зустрічаються в Чорному, Азовському й Каспійськім морях. Із трьох видів, що живуть у Чорному морі, два – чорноморська атерина (Atherina mochon pontica) і коричнева атерина (A. bonapartei) – живуть тільки у вузькій прибережній зоні, а третій (A. hepsetus) – тримається у відкритих водах, підходячи до берегу тільки для ікрометання.
Особливо звичайна в Чорному, а в літню пору й в Азовському морі чорноморська атерина — одна з найбільш масових дрібних пелагических риб водойми, що уступає тут по чисельності тільки хамсі й шпроту. Ця риба зустрічається не тільки в море, але заходить й у прісну воду, зокрема в такі ріки, як Південний Буг і Дністер. Заходить вона й у сильно осолоненний Сиваш. Нерест іде протягом усього літа (із квітня по вересень), причому ікра відкладається багатьма порціями. Середня плідність самки становить у середньому близько 600 ікринок. Нерестующие атерини можуть зустрічатися в найрізноманітніших умовах: солоність у місцях розмноження коливається, наприклад, від 7до36%0. Молодь часто тримається в лагунах і прибережних калюжах, полове дозрівання відбувається вже на другому році життя. Найбільша довжина чорноморської атерини в п’ятирічному віці не перевищує 15 див, однак частіше зустрічаються більше дрібні екземпляри. Їжа цього виду, як й в інших атерин Чорного моря, складається із планктонних ракоподібних, переважно копеподимизид, а сама вона використається в корм судаком, ставридою, білугою й іншими хижаками.
У Каспійське море живе свій підвид каспійська атерина (Atherina mochon caspia) — одна з деяких форм средиземноморского походження у фауні цієї водойми. Атерина зустрічається уздовж всіх берегів моря й заходить навіть у зовсім прісну воду. Нерест цієї риби й тут також відбувається при різноманітних умовах осолонения: у затоці Кайдак (до його висихання) личинки ловилися навіть при солоності 45% 0. Відособлені популяції каспійської атерини існують й у двох ізольованих озерах Узбоя – древнього пересохлого русла Амудар’ї, де ця риба є реліктом однієї з недавніх каспійських трансгресій. При проведенні акліматизаційних заходів атерина була випадково вселена в Аральське море, де вона знайшла цілком підходящі умови середовища.
Атеринами, які належать у багатьох районах до числа найбільш масових дрібних риб, відгодовуються багато хижаків. Вони мають і промислове значення.
У Середземне море ловлять європейських атерин (Atherina hepsetus, A. presbyter), що мають довжину 10-15 див. У радянських водах атерин промишляють головним чином під час весняного ходу в Азовське море через Керченську протоку.
Більше половини світового улову добувають у країнах Південної Америки: Чилі, Перу, Аргентині, Бразилії. Ловлять тут переважно австроменидий (Austromenidia), одонтестов (Odontesthes), базилихтов (Basilichthys), що мають звичайно довжину близько 15 див, але сягаючих й 25-30 див. Їх цінують за смачне м’ясо, називаючи «королівською рибою» («pejerrey»). У прісних водах Центральної Америки істотне промислове значення мають Хиростоми (Chirostoma), що досягають 50 див довжини. У Північній Америці невеликий спеціалізований промисел існує в берегів Каліфорнії, де живе велика корюшковидная атерина (Atherinopsis californiensis), що досягає 45 див довжини. Ця стайная прибережна риба добувається тут неводами, мережами й вудками протягом усього року. Є атерини Менидии (Menidia) і в атлантичного узбережжя Америки.