СІМЕЙСТВО САРГАНОВИЕ (BELONIDAE)

Саргановие мають довге й тонке тіло, покрите дуже дрібною лускою, а потужні витягнуті щелепи, постачені гострими кликовидними зубами, добре відрізняють їх від родинних сімейств — полурилових, летучих риб, скумбрещу-кових. У ході індивідуального розвитку мальки деяких сарганів проходять «стадію напіврила», що незаперечно свідчить про систематичну близькість цих риб.
У сімействі сарганових налічується 9 пологів і близько 25 видів. Вони населяють переважно морські, але також солонуваті й прісні води, здебільшого в межах тропічної й субтропічної зон. Деякі морські види живуть, втім, і в помірковано тепловодній області, тоді як прісноводні саргани, яких налічується всього 5 видів, зустрічаються тільки в тропіках: вони відомі з рік Південної Америки (Еквадор, Гвіана, Бразилія), Південно-Східної Азії (від Індії й Цейлону до Індонезії) і Північної Австралії. Два види прісноводних сарганів належать до широко розповсюдженого роду Стронгилура (Strongylura), інші представники якого живуть у морських прибережних водах й іноді заходять в устя рік; інші ставляться до самостійних, але досить близьким по походженню родам.

Морські саргани зустрічаються головним чином поблизу від берегів, причому серед них є навіть такі, які живуть тільки в коралових рифів. Чернохвостий сарган (Strongylura strongylura), звичайний у бухтах і затоках у берегів Південної Азії, під час відливу може залишатися в осушуваній зоні, зариваючись у м’який іл на глибину біля напівметра. У той же час є й такі види, які далеко йдуть у відкритий океан. До них належить, зокрема, стрічкоподібний сарган (Ablennes hians), досить звичайний у тропічної пелагиали всього миру.
Саргани — найбільш великі представники загону сарганообразних риб. Гігантський крокодилячий сарган (Tylosurus crocodilus), розповсюджений у тропічних водах всіх океанів, досягає, наприклад, 150-180 див у довжину. Є, щоправда, і більше дрібні види, розміри яких не перевищують 30-40 див. Саргани звичайно плавають за допомогою хвилеподібних згинань тіла, але здатні й до різких кидків, виконуваним на великій швидкості. При переляку або в погоні за видобутком (всі саргани – хижаки, що харчуються переважно рибою) вони вискакують із води, роблячи більші стрибки. Саргани нерідко викидаються з води й для того, щоб перестрибнути плаваючі на поверхні води перешкоди, до числа яких можуть ставитися й штучні перешкоди, наприклад човна або плоти. У цьому випадку великі саргани можуть становити значну небезпеку для пасажирів. Дійсно, відомі випадки, коли такі стрибки приводили до небезпечних поранень рибалок.
Всі саргани належать до числа їстівних риб, хоча в деяких країнах до них є відоме упередження у зв’язку з дивним зеленим фарбуванням їхніх костей. Більша частина сарганів добувається тільки для місцевого споживання у свіжому виді, і лише деякі служать об’єктом спеціального рибальства.
У радянських водах зустрічаються два види сарганових — звичайний сарган (Веlone belone) і далекосхідний сарган (Strongylura anastomella). Звичайний, або атлантичний, сарган розповсюджений у помірковано теплих водах у західних і південних берегів Європи й Північної Африки від Зеленого мису до Ісландії й Норвегії (окремі екземпляри ловилися й північніше – до східного Мурмана й Білого моря). Цей сарган зустрічається також у Балтійськом, Північному, Середземне й Чорному морях. Він досягає довжини близько 90 див; чорноморська форма, щоправда, не виростає до таких розмірів (довжина до 66 див, вага до 300 г). Це стайная хижа риба, основну їжу якої в Чорному морі становлять різні дрібні риби, в основному хамса, слідом за якою саргани входять навесні в Азовське море. Нерест звичайного саргана відбувається в прибережній смузі, а ікринки, постачені клейкими нитками, прикріплюються до водоростей і прибережника. В Азовско-Черноморском басейні сарган, називаний місцевими жителями «голкою», має деяке господарське значення, і в недавній час бул
Далекосхідний сарган звичайний у морях, омивающих узбережжя Японії, Кореї й Північного Китаю. У наших водах зустрічається тільки в літню пору в берегів Південного Примор’я. Цей сарган, що має довжину до 90 див, іноді попадається в ставние невода в затоці Петра Великого, але по нечисленності не має промислового значення.