СІМЕЙСТВО СЛЕПОГЛАЗКОВИЕ (AMBLYOPSIDAE)

Слепоглазковие настільки відрізняються деякими рисами анатомічної будови від інших сімейств карпозубообраз-них риб, що їх виділяють в особливий підзагін, а деякі вчені вважають, що вони ближче до перкопсообразним, чим до карпозубообразним. Зовні вони, однак, дуже схожі на карпозубих. Це дрібні рибки, довжиною не більше 10—12 див, що живуть у водах підземних карстових печер області вапняків середньої частини Північної Америки. Практично це печери басейну Міссісіпі між 39 й 32° с. ш. Ока в слепоглазок скорочені або відсутні, звичайно сильно розвинені органи бічної лінії на голові, тілі й хвості, а також органи дотику. Є й додаткові органи дотику під эпидермисом. Ці органи почуттів компенсують відсутність зору. Анальний отвір у дорослих перебуває на горлі. У цьому сімействі є 3 роди з 5 видами.
В північної слепоглазки (Amblyopsis spelaea) є невеликі черевні плавці, яких немає в жодного іншого представника цього сімейства. Два інших види відрізняються також наявністю на кожній половині хвостового плавця 2- 3 рядів чутливих сосочков.
Самки слепоглазок виношують ікру в зябровій порожнині. У цих риб зяброва порожнина надзвичайно велика й зяброві пелюстки малі, що дуже зручно для виношування ікри. У пійманих на волі й рибок, що втримувалися в акваріумі, у зябровій порожнині було близько 70 ікринок, з яких приблизно через 2 місяці виходили мальки розміром близько 9 мм. Анальний отвір (і полове) у слепоглазок з віком зрушується вперед, і вчасно настання половозрелости воно перебуває поперед підстави грудних плавців, на горлі. Звідси яйцеклад самки може досить легко досягти зябрової порожнини.
Кілька видів слепоглазок (Amblyopsis spelaea, A. rosae, Typhlichthys subterraneus) постійно живуть у підземних водах. Види Амблиопсов (Amblyopsis) зовсім сліпі, мають рудиментарні залишки очей під шкірою. В Тифлихта (Typhlichthys) ще є зіниця й нервовий зв’язок ока з головним мозком, але в сітківці світлочутливі клітини (колбочки й палички) відсутні. Звичайно в цих риб немає пігменту, вони прозорі. Однак в Typhlichthys subterraneus при змісті в акваріумі на світлі протягом 3 місяців поступово з’являється темне фарбування, причому пігмент розташовується широкою смугою на боці з рядом косих плям на границях м’язових сегментів.
Хологастери (Chologaster) мають невеликі, але функціонуючі очі.
Хологастер Агассица (Chologaster agassizi) живе в підземних водах штатів Теннессі й Кентуккі; фарбування його однотонна, блідо-бура. Близький вид, болотний, або рисовий, хологастер (Ch. cornutus), що живе на поверхні землі в струмках, канавах і кипарисових болотах, де температура може коливатися від 3, 8 до 26, 6° С, очевидно, не пов’язаний з областю вапняків й особливо численний у каналах рисових полів Південної Кароліни. У нього тіло пигментировано, на боках є чорні смуги. Хоча ока болотного хологастера розвинені нормально, але лабораторні досвіди показали, що, якщо в цих риб видалити ока, вони можуть орієнтуватися й знаходити їжу й без очей живуть так само добре, як з очами.
Імовірно, печерні слепоглазки розселяються по підземних водних шляхах, хоча відомо, що хологастер Агассица мігрує на короткі відстані й у поверхневих водах.