СІМЕЙСТВО КОСАТКОВИЕ (BAGRIDAE)

Близько 15 пологів сімейства косаткових живе в прісних водоймах Африки й Азії. Косатки, як правило, середньої величини сомики, з голою шкірою й помірковано подовженим тілом. Спинний і грудний плавці косаток збройні гострими, нерідко зазубреними колючками. Тому що жовтий слиз, що покриває тіло й плавці косаток, отрутна, укол цих колючок надзвичайно хворобливий. Анальний плавець косаток короткий, жировий розвинений добре.
У прісних водах радянського Далекого Сходу живуть чотири види косаток, що ставляться до двох родів. По Амуру проходить північна границя поширення цих південних риб. Наша російська назва «косатка» походить від слова «качакта»- так називають цих сомиков нанайци.
Найбільш численна в Амурі косатка-скрипун (Pseudobagrus fulvidraco), що живе також у всіх рівнинних ріках Китаю, у Північному В’єтнамі й на острові Хайнань. Близький, якщо не той же, вид описаний з Японії (озеро Бива). Скрипун досягає 34, 5 див довжини; самці крупніше самок. Від інших наших косаток відрізняється тим, що колючки грудних плавців зазубренни й вусики верхньої щелепи довгі, доходять до початку грудних плавців. Фарбування скрипуна досить яскрава: по основному жовтому тлу в поздовжньому напрямку проходять неправильної форми переривчасті темні смуги, спина зеленувато-чорна, черево яскраво-жовте. У дорослих тіло й голова нерідко суцільно покриті дрібними ворсинками.
Скрипун віддає перевагу ділянкам рік з повільним плином, із глинистим і мулистим ґрунтом, узимку концентрується в більше глибоких місцях. Ці сомики всеїдні; вони охоче поїдають дрібну рибу, водних безхребетних й упалих у воду комах, дуже часто в шлунках зустрічаються молюски. Косатка-скрипун росте досить швидко й починає нереститися на 4-м року життя. Нерест її в Амурі відбувається наприкінці червня – у липні. Самці скрипуна риють норки в глинистих берегах, дуже схожі на нірки ласточек-береговушек. У розрізі норка має форму кувшинчика з устям 6-14 див. Подібність із норками ластівок збільшується тим, що скрипуни часто риють їх недалеко друг від друга, образуя цілі гніздові колонії. Самка відкладає в норку жовтуваті ікринки до 2, 5 мм діаметром і потім віддаляється. Самець ретиво охороняє ікру й вихідних з її личинок доти, поки вони не перейдуть до активного харчування. У цей час він губить усяку обережність і накидається з растопиренними колючками на всякий предмет, що рухається в охоронюваній зоні, його легко піймати руками.
Хоча м’ясо скрипуна дуже смачно й ніжно (по відкликанню що пробували, нагадує курячі яйця), цей сомик не став об’єктом серйозного промислу головним чином тому, що випутать його з мереж, не вколовшись об отрутні колючки, досить важко. Не менш важко скрипуна обробляти.
Косатка-плеть, або уссурійська косатка (Liocassis ussuriensis), відрізняється характером колючок грудних плавців, зазубрених тільки зсередини, і короткими верхнечелюстними вусиками. Довжина жирового плавця дорівнює в неї довжині анального або більше його, хвостове стебло довгий. Цей вид живе від Амуру, Уссурі й Сунгари на півночі до низов’їв Хуанхэ на півдні. Батіг досягає напівметра й більше в довжину; фарбування її мінлива – від майже чорної до ясно-жовта й попелясто-жовтої, спина звичайно темніше. Цей вид воліє триматися подалі від берегів, на ділянках із середньою швидкістю плину, і в озера звичайно не заходить, крім озера Ханка. Харчується косатка-плеть здебільшого безхребетними: личинками поденщин, ручейников, хирономид, молюсками, прісноводними креветками. Риба коштує в її харчуванні на другому місці.
Нереститься цей вид, очевидно, наприкінці червня — початку липня. Як й у скрипуна, самці риють нірки й охороняють відкладену в них самками ікру.
В уловах косаток басейну Амуру косатка-плеть коштує на другому місці після скрипуна; ловити її важко по тимі ж причинам, що й попередній вид.
Жировий плавець помітно коротше анального в малої, або синьої, косатки (Liocassis braschnikowi). Цей невеликий, до 20 див, сомик населяє води Амуру, Сунгари, Уссурі й озера Ханка, відомий також й у Північно-Західній Кореї. Спина малої косатки синювато- або лілувато-сіра, боку білуваті, з темними розпливчастими плямами, черево світле. Самці крупніше самок.
На відміну від батога мала косатка предпочитает озера, старици й протоки з тихим плином. Малі розміри не дозволяють їй хижачити, в основному вона харчується личинками хирономид і ручейников й іншими водними безхребетними.
Очевидно, мала косатка не риє норок, а приклеює свої ікринки до підмитих корінь наземної рослинності. До слизової поверхні ікринок прилипають піщини, і це їх маскує. Тому що самці крупніше самок, імовірно, вони охороняють ікру.
У мережах мала косатка — небажаний гість, тому що виплутувати її відтіля важко, а в їжу вона через малі розміри практично не вживається. Любители-аквариумисти тримають її у своїх акваріумах. У неволі цей сомик почуває себе добре, але не розмножується.
Останній вид косаток, що зустрічається на території Радянського Союзу, — косатка Герценштейна (Liocassis herzensteini) — відрізняється від попередніх видів слабовирезанним хвостовим плавцем. Спина в неї зеленувато-сіра, черево й боки світлі. Розміри до 18-20 див, рідко більше. Цей вид, порівняно більше рідкий, чим інші, предпочитает ріки передгірного типу (верхній і середній Амур, Онон, Селемджа) із чистою водою й швидким плином. Даних про харчування й розмноження цього виду немає. Промислового значення ця косатка не має.
Із численних видів косаток Південної Азії варто згадати індійських мистов (Mystus aor, М. seenghala). Самці цих видів будують ямки-гнізда у квітні, після першого паводка від південно-західного мусону. Під час інкубації ікри самець сидить у гнізді, ікринки відкладаються не на дно, а прилипають до його черевця. Молодь перший час також тримається в самця, харчуючись його шкірними виділеннями, богатими білком.