СІМЕЙСТВО ЗВИЧАЙНІ АБО ЄВРАЗІЙСЬКІ СОМИ (SILURIDAE)

Ріки Європи й Азії, крім впадающих у Північний Льодовитий океан, населяють звичайні соми. До цього сімейства ставиться всім добре відомий звичайний, або європейський, сом (Silurus glanis). Це велика риба, що досягає 5 м довжини й 300 кг ваги, що населяє ріки й озера Європи від Рейну до сходу. На північ сом іде до півдня Фінляндії, на південь до Малої Азії, Каспійського й Аральського морів і рік, що впадають у них. Ні сома в ріках Сибіру. Відсутній він також в Англії, на Пиренейском півострові, у Франції. Італії й західній частині Греції.
Фарбування сома мінливе, звичайно олив-ково-зеленая, майже чорна на спині, черево біле, на боках неправильної форми плями. Дрібна очеретяна форма, що живе в південній частині Аральського моря, інтенсивно-чорного цвіту. Спинний плавець крихітний, тільки-но помітний, жирового плавця ні, зате анальний дуже довгий. Верхня щелепа несе два довгих вусики, нижня – чотири покороче.
Величезна паща сома видає в ньому хижака. Дійсно, сом- ненажерливий хижак, що поїдає дрібну рибу, жаб, великих двостулкових молюсків. Відзначено випадки нападу сома на водоплавного птаха й ріки, що перепливає, собак. Все-таки ненажерливість сома сильно перебільшена. Звичайно соми тримаються в глибоких місцях, під корчами, у вирах у гребель. Сом не уникає солонуватої води й годується в лиманах Дніпра, в Азовському, Каспійськім й Аральськім морях. Все-таки нереститися сом повертається в прісну воду. Нерест у солонуватій воді відзначений тільки для Аральського моря.
Самка відкладає відносно велику (до 3 мм) ікру в примітивне гніздо з водної рослинності на глибині 40— 50 див, як тільки вода прогріється до 18— 20°С. До виходу личинок гніздо охороняє самець. Росте сом досить швидко й стає статевозрілим на 3-4-м року життя, досягши довжини 44-60 див.
У наших південних ріках і морях сом є об’єктом значного промислу. Цінується не тільки його жирне й ніжне м’ясо. Із плавальних міхурів сома виходить чудовий клей. За старих часів чисто вимиту шкіру сома вживали замість стекол у вікнах («риб’ячий міхур»). Великий сом – бажаний видобуток спортсмен-спортсмена-рибалки-спортсмена. Звичайно сомів ловлять улітку, у період інтенсивного харчування, на донні вудки, наживлені жабою або раковою шийкою, або ж на доріжку.
Як ми вже відзначали вище, на всій величезній території Сибіру сома немає. Другий вид цього роду – сом Солдатова (Silurus soldatovi) – живе в Амурі, Сунгари, Уссурі й озері Ханка. Від європейського виду сом Солдатова відрізняється більшою головою, меншими очами й більше короткими нижнечелюстними вусиками. Спина й боки в нього сірий-сірі-коричнювато-сірі, з темними розпливчастими розлученнями, черево біле. Вага сома Солдатова іноді досягає 40 кг, але звичайно набагато менше. Як й європейський вид, цей сом – активний хижак, що харчується головним чином рибою. Розміри жертви становлять від 15 до 35% від довжини хижака. У шлунку одного сома була знайдена нирковая утоку. Сом Солдатова росте досить швидко й відрізняється смачним м’ясом, але через відносну рідкість не є важливим об’єктом промислу. На півдні, у Китаєві, цей вид заміщається дуже близьким видом – китайським сомом (S. sinensis). Соми цього роду живуть також в Індії й Передній Азії.
Другий рід сімейства — Парасилур (Parasilurus) — більше теплолюбний. 6 видів цього роду живуть на великому просторі від Західної Греції (сом Аристотеля – P. aristoteli) до Японії, є вони в ріках Гімалаїв, Ассаму, Індокитаю, острова Хайнань, острови Тайвань й Японії. Один вид, амурський сом (P. azotus), доходить до нашого Далекого Сходу, оббита в Амурі, озері Ханка й ріках Уссурійського краю.
В амурського сома всього дві пари вусиків: одна на нижньої, інша на верхній щелепі. Фарбування дуже схоже на фарбування звичайного сома: сірий-сіру-сіре-сіра-зеленувато-сірі, іноді майже чорні спина й боки, світле черево. Амурський сом дрібніше звичайного (до 1 м, вага до 6-8 кг, звичайно набагато менше – 50-60 див довжини й 1, 5 кг ваги). По способі життя він дуже нагадує дрібну очеретяну форму європейського сома. Це хижак, що харчується дрібною рибою, рідше безхребетними – річковими раками (Сатbaroides) і личинками комах. Нереститься амурський сом в Амурі починаючи із середини червня. Самці цього виду не охороняють відкладену самкою ікру. Звичайно ікринки розкидаються серед водної рослинності. Ікра велика (до 4, 5 мм), слабоклейкая, злегка зеленуваті цвіти й нагадує по виду лягушечью. З ікринки мальок виходить пізніше, ніж у звичайного сома. Цікаво, що в молоді три пари вусиків; друга пара на нижній щелепі зникає, коли рибки досягають 7-9 див довжини. Тому що самці не охороняють ікру, вони звичайно не крупніше, а дрібніше самок. У європейського сома співвідношення зворотне.
М’ясо амурського сома трохи гірше, ніж європейського, але все-таки досить жирне й має мало костей.
В 1932 р. 22 дорослих амурських сома були випущені в озеро Шакша, у басейні Байкалу. У цей час сом широко поширився, проникнувши по р. Хилке в Селенгу, а відтіля в мілководдя Байкалу. Харчується він у Байкалі головним чином дрібними непромисловими бичками-широколобками.
Цікаві соми великого японського озера Бива. Крім типового амурського сома (P. azotus), там живе хижа форма, що предпочитает триматися вдалині від берегів, і великоока форма, що живе в мутній воді в скелястих берегів. Японські вчені виділяють їх в особливі види (P. biwaensis, P. lithophilus).