ЗАГІН МЕШКОРОТООБРАЗНИЕ (SACCOPHARYNGIFORMES)

Загін включає одних із самих дивних глибоководних риб. Суперечка про родинні зв’язки мешкоротов ще не закінчений: одні вважають їхніми родичами світних анчоусов (Myctophidae) або китовидок (Cetomimiformes) – глибоководних риб, близьких до сельдеобразним; інші знаходять у них риси, що зближають їх з піщанками, морськими голками й фиерасферами – рибками, що живуть у тілі голотурий. Нарешті, висловлювалася думка, що мешкороти взагалі не лучеперие риби. Але личинки мешкоротов видають у них близьких родичів вугрів: це типові лептоцефали.
Охарактеризувати цих чудовиськ можна, мабуть, насамперед негативними рисами. У них немає кришечних костей, немає зябрових променів, немає ребер. Черевних плавців і луски теж немає; цим вони зближаються з вуграми. Спинний й анальний плавці м’які, без колючок, а хвостовий практично скорочений. Скорочені також зяброві дуги й плавальний міхур. Від риби залишається величезна, що широко розорюється впасти, на якій прикріплений ставший майже непомітним придатком крихітний череп, і довге, угреобразное тіло, що переходить у хвостову нитку, на кінці якої є світний орган. Фактично вся риба виглядає придатком до власної пащі: довжина верхньої й нижньої щелепи до 20% від довжини тіла. Тонкої щелепної кістки підтримують гігантську розтяжну глотку, що нагадує мішок дзьоба пелікана. Звідси видова назва великорота пеликановидний (Euryphaгупх pelecanoides). Зябровий апарат не пов’язаний із черепом і складається з 4-5 зябер, що відкриваються овальними щілинами на череві, під 12-18-м хребцями. Уздовж спинного плавця розташовані світні органи у вигляді довгих борозен. Маленькі очі сидять у верхнього краю рота.
У цьому загоні три сімейства — Мешкоротие (Saccopharyngidae), Великороті (Eurypharyngidae) і Однощелепні (Monognathidae), у кожному по одному-двох роду. Мешкорот (Saccopharynx ampullaceus) – досить рідка риба, що досягає більших розмірів (до 184 див), У нього чотири пари зябер, що відкриваються на черевній стороні овальними отворами. Живе мешкорот на більших глибинах – від 2000 до 5000 м. Величезна паща видає в мешкороте хижака. На цих глибинах життя дуже бідне й видобуток попадається рідко, тому мешкорот змушений наїдатися взапас, причому нерідко заковтує жертву, що не уступає йому по розмірах. Личинки цього виду були описані як лептоцефал найширший (Leptocephalus latissimus). Більш часто попадаються в мережі дослідників представники іншого сімейства – великороті (Eurypharynx pelecanoides). Великороті досягають менших розмірів – 60 див довжини. У них 5 пара зябер, спинний й анальний плавці вище; довга й вузька хвостова частина різко відокремлюється від розширеної туловищной. У
Ці дивні риби, очевидно, поширені всесветно на більших глибинах всіх трьох океанів.