СІМЕЙСТВО КЛЮВОРИЛИЕ (MORMYRIDAE)

У цьому сімействі 11—12 пологів і близько 110 видів. Клюворилие мають характерний вигляд, з більш-менш стислим з боків тілом, відсунутими в задню половину тіла супротивними спинним й анальним плавцями, довгим хвостовим стеблом і вильчатим хвостовим плавцем, розташованими в середній частині черева черевними й піднятими на боки грудними плавцями. Тіло звичайно пофарбоване в буро-коричневі, маслинові або сірі тони, із бронзовим або золотавим відтінком, рідше сріблисте, покрито циклоїдною лускою. Плавальний міхур повідомляється з кишечником. Форма рила в різних клюворилов представляє всі переходи від тупо закругленої до витягнутої у вигляді прямого або нахиленого вниз хобота з маленьким ротом на кінці, у деяких з пальцевидним придатком на підборідді. Небагато особняком коштує рід Мормиропс (Могтуrops), у якого тіло подовжене й кругле в розтині, рило не витягнуте, рот більше, ніж в інших клюворилов, і щелепи усаджені досить сильними зубами. В «дієту» мормиропса, деякі в
Великих розмірів, до 80—100 див довжини, досягають, крім «нільської щуки» (Mormyrops), деякі види мормиров з довгими спинними й коротким анальним плавцями й гнатонемов (пологи Mormyrus й Gnathonemus). Такі види служать об’єктами промислу, місцями значного. Наприклад, слонорил, або мормир Каннуме (Mormyrus kannume), – один з основних об’єктів сетного й тралового лову на озері Вікторія. Довжина й форма рила в різних видів дуже різна, особливо в гнатонемов (Gnathonemus). У деяких видів цього роду (G. curvirostris, G. numenius) рило сильно подовженому й вигнуте вниз, подібно хоботу слона, з маленьким ротом на кінці хобота й рухливим пальцевидним придатком на нижній губі. Навпроти, у маленького убанги (G. petersi), 17-23 див довжини, подовжена тільки нижня губа у вигляді дуже рухливого гнучкого пальцевидного придатка 1, 5-2, 2 див довжини, постаченого на кінці органами, що почувають, тоді як маленький круглий рот міститься над її підставою. Убанги нерідко тримають в акваріумах; поводження їх цікаво, і вони дуже гарні: темно-коричневі, з фіолетовим відливом, із д
Є й досить багато дрібних видів, від 8 до 15—20 див довжини, з неподовженим, тупо закругленим рилом і маленьким нижнім ротом (пологи Marcuse-nius, Petrocephalus, Stomatorhinus), що нерідко тримаються зграйками й имеющих сріблистим фарбуванням, на відміну від більшості зазначених вище видів, що досягають великих розмірів.
Деякі види нільських мормиров (рід Mormyrus) були об’єктом релігійного шанування в древньому Єгипті; їх часто зображували в ієрогліфічних написах і барельєфах, виготовляли їхньої мумії й бронзогие зображення. Єгиптяни вважали їхніми священними рибами й не вживали в їжу, обвинувачуючи їх у той же час у тім, що вони брали участь у пожиранні кинутих у Ніл частин тіла бога Озириса, утруднивши Изиде збір розрізнених членів тіла дружина, необхідний для пожвавлення покійного.