СІМЕЙСТВО АРАВАНОВИЕ АБО КОСТНОЯЗИКИЕ (OSTEOGLOSSIDAE)

До сімейства ставиться 4 роди з 5 видами.
Аравановие належать до числа найбільш древніх серед нині живучих прісноводних костистих риб. Залишки вимерлих араванових відомі вже в нижнемелових відкладеннях. Сучасні аравановие – тропічні риби. Їхнє поширення майже повністю повторює поширення сучасних двоякодишащих риб: вони також живуть у тропічних областях Південної Америки, Африки, Австралії й на островах Індо-Малайського архіпелагу. Цікаво, що південноамериканська арапайма (Arapaima gigas) найбільш близько до африканського клуписудису (Clupisudis niloticus), тоді як найближчі родичі іншого південноамериканського виду, аравани (Osteoglossum bicirrhosum) – склеропагеси (Scleropages formosus й S. leichhardtii) – живуть в Індо-Малайському районі й в Австралії.
Зовні всі представники араванових риб подібні. Тіло у всіх видів трохи подовженою, покритою великою лускою з добре вираженою скульптурою. Голова покритий кістковими пластинками. Особливо характерні в зовнішньому вигляді цих риб віднесені далеко назад, до хвоста, спинний й анальний плавці й низько розташовані грудні.
Плавальний міхур в араванових риб дуже великий, його стінки ячеистие й пронизані густою мережею кровоносних судин, завдяки чому він може діяти подібно легені, засвоюючи кисень із повітря. Цієї ж мети служить й особливий надзябровий орган, наявний у деяких видів. Здатність використати для подиху кисень безпосередньо з атмосферного повітря розвилася в араванових риб, очевидно, у зв’язку з тим, що вони більшу частину часу живуть у густо зарослих водоймах, де нерідко виникає дефіцит кисню.
Самий великий представник сімейства — арапаима, відома в Бразилії за назвою пираруку, є також й однієї з найбільших сучасних прісноводних риб. По одним даним, вона досягає довжини 2, 4 м і ваги 90 кг, по іншимі – 4, 6 м й 200 кг. Передня, більша частина тіла арапаими маслиново-зелена, на рівні початку непарних плавців воно здобуває червонуватий відтінок, що підсилюється до хвоста, що пофарбований у темно-червоний цвіт. Незважаючи на свої розміри, арапайма дуже граціозна й високо цінується як акваріумна риба. У більшості великих акваріумів, однак, вона вважається дуже «важким об’єктом» для змісту в неволі. Справа в тому, що арапайма, прагнучи рухатися по прямій, із силою вдаряється об стінки акваріума й нерідко гине. Вийти із цього утруднення можна, підсаджуючи до арапаиме інших риб, переслідуючи яким вона буде плавати по колу. Цікаво, що найкращою такою «принадою» виявилася південноамериканська арава-на, що живе в тих же природних водоймах, що й арапайма.
Вчасно розмноження, у квітні або травні, арапайма йде на неглибокі місця із чистою водою й піщаним дном. Тут вона за допомогою плавців викопує гніздо діаметром близько 50 див і глибиною близько 15 див. Іноді те саме гніздо використається протягом двох років. Ростуть арапайма дуже швидко: молоді риби (за спостереженнями в акваріумі) виростають за місяць на 2, 5-7, 5 див, а одна арапайма, що жила в чиказькому акваріумі, за п’ять років виросла майже на півтора метра, з 20 до 160 див.
Південноамериканська аравана (Osteoglossum bicirrhosum) живе в тих же водоймах, що й арапайма. Довжина її не перевищує 50-60 див. Характерні ознаки цього виду – пари м’ясистих вусиків на підборідді й великий косий рот. Нижня щелепа аравани із зовнішньої сторони небагато закруглена й нагадує ніс десантної баржі. Більшу частину часу аравана проводить повільно плаваючи в поверхні. Підборідні вусики при цьому спрямовані вперед, і здається, начебто риба обмацує ними воду. У стані переляку вона, однак, здатна робити сильні короткі кидки. Один раз в одному з акваріумів налякана аравана вискочила з води майже на три метри.
Аравана не будує гнізд і свою ікру инкубирует у роті, так само як склеропа-гес, що живе в Австралії й на островах Індо-Малайського архіпелагу.
Африканський родич арапаими клуписудис (Clupisudis niloticus) значно уступає їй по величині: його довжина рідко перевищує 90 див. Риби цього виду також будують гнізда, але більше складні, чим в арапаими. Діаметр ямки, що вириває для гнізда, близько 120 див, а стінки її вистилаються шаром рослинності товщиною близько 10 див. У таке гніздо клуписудис відкладає великі, діаметром 2, 5 мм, ікринки й ретельно охороняє кладку. Приблизно через два дні з ікринок виклевиваются личинки, що мають зовнішні зябра.
Харчування араванових риб не вивчено. Очевидно, вони харчуються головним чином безхребетними, а арапаима – хижак, що поїдає риб. Всі види сімейства є об’єктом місцевого промислу. У басейні Амазонки арапаима добувається в досить великій кількості. Гаси цих риб розріжуть уздовж на довгі смуги, сушать на сонце, і в такому виді вони надходять у продаж. Близько 50 років тому за рік у м. Белем надходило приблизно 1, 5 тис. т сушеної арапаими-пираруку.