КЛАС ЖГУТИКОНОСЦИ (MASTIGOPHORA АБО FLAGELLAТА)

Жгутиконосци являють собою дуже велику й різноманітну групу найпростіших організмів, широко розповсюджену в природі. Характерна риса їх – наявність жгутиков – органоидов руху (мал. 40). Жгутики являють собою найтонші волосоподібні вирости цитоплазми, довжина яких іноді значно перевершує довжину тіла. Активний і швидкий рух жгутиков обумовлює поступальний рух найпростішого. Число їх може бути різним. Найчастіше є лише один жгутик (мал. 40), нерідко їх буває два (мал. 41), іноді 8. Є деякі види жгутиконосцев, число жгутиков у яких може досягати декількох десятків і навіть сотень (мал. 63, 64).
На відміну від саркодових, більшість жгутиконосцев володіє більш-менш постійною формою тіла. Це обумовлюється тим, що зовнішній шар эктоплазми утворить щільну еластичну пелликулу. Однак у деяких жгутиконосцев пелликула дуже тонка, і вони здатні в досить широких межах міняти форму тіла, а деякі види зберігають навіть здатність утворювати помилкові ніжки (псевдоподии).
Як і всі найпростіші, жгутиконосци мають одне або кілька ядер.
Серед жгутиконосцев ми зустрічаємо разючу розмаїтість типів обміну речовин. По цій важливій ознаці жгутиконосци займають як би проміжне положення між рослинним і тваринним миром: у них можна спостерігати всі переходи від типово рослинного до тваринного типу харчування.
Серед жгутиконосцев є організми як з аутотрофним, так і з гетеротрофним типом харчування, а також види, які сполучають у собі риси обох цих типів обміну. Таким чином, деякі (аутотрофние) жгутиконосци являють собою об’єкт ботаніки, тоді як інші (гетеротрофні) – об’єкт вивчення зоології. Ми розглянемо надалі викладі й тих й інших, тому що серед жгутиконосцев іноді навіть відносно близькі види можуть мати різні типи обміну речовин: одні – рослинним, інші – твариною.
Жгутиконосци як по будові, так і по способі життя надзвичайно різноманітні. Число видів їх велико, воно досягає 6-8 тис. Багато хто з них є мешканцями моря. Значна частина морських видів жгутиконосцев входить до складу планктонів, де вони розвиваються іноді у величезних кількостях. Прісні води теж багаті жгутиконосцами. Видовий склад їх у прісноводних водоймах у великому ступені залежить від ступеня забруднення вод органічними речовинами. Для різних типів озер, ставків й інших водойм характерні певні види жгутикових. Така досить стругаючи приуроченість їх до певних умов життя дозволяє використати жгутиконосцев (поряд з іншими групами організмів) як своєрідні «біологічні індикатори» при санітарній оцінці водойми.
Багато хто жгутиконосци паразитують в організмах різних тварин. Хазяї паразитичних форм жгутикових різноманітні. Серед них зустрічаються безхребетні тварини (частіше членистоногие, у тому числі комахи); особливо часто жгутиконосци паразитують у різних класах хребетних (у тому числі свійських тваринах і птахах).
Середовищем перебування паразитичних форм жгутиконосцев можуть бути різні органи: кишковий канал, кров’яне русло, шкіра, полові шляхи. Людина також є хазяїном деяких видів жгутиконосцев; серед них є досить патогенні види (трипанозоми, лейшмании, лямблії й ін.)» зухвалі важкі захворювання.
На відміну від форамініфер і радіолярій, у викопному виді жгутиконосци майже невідомі. Це порозумівається відсутністю в переважної більшості їхніх мінеральних кістяків. Існує тільки одна невелика група планктонних жгутиконосцев (сем. SilicoflageJlidae), що володіють дуже ніжним кремінним кістяком. Представники цієї групи жгутиконосцев знайдені у викопному стані в морських відкладеннях.
По характері харчування й обміну речовин клас жгутиконосцев, природно, ділять на два підкласи: рослинних жгутиконосцев, або фитомастигин (Phytomastigina), і тварин жгутиконосцев, або зоомастигин (Zoomastigina). Ми розглянемо деяких найцікавіших представників, що ставляться до тому й до іншого підкласу.