СІМЕЙСТВО ЖЕМЧУЖНОГЛАЗИЕ (SCOPELARCHIDAE)

Сімейство жемчужноглазих риб порівняно невелике й містить 5 пологів (Scopelarchus, Scopelarchoides, Phanops, Benthalbella, Neoscopelarchoides) із приблизно 20 видами. Ці риби найбільш близькі до сімейства эверманеллових риб (Evermanellidae), з якими їх зближає загальний зовнішній вигляд і телескопічна будова очей, у підстави яких є своєрідне перлового відтінку пляма, що ймовірно світиться в живих риб. Характерно також не занадто подовжене й відносно високою, покритою лускою тіло, великий рот з потужним зубним озброєнням, досить довга мова, що також несе великі зуби, відсутність світних органів на тілі й білувато-сірий тон фарбування з легким мідним відблиском.
Голова досить більша; ока більші, телескопічні й спрямовані в різних видів уперед, або нагору, або навіть нагору й небагато назад. Рот великий, досягає заднього краю ока. Нижня щелепа, на якій перебувають самі великі зуби, не така масивна, як в омо-судиса або в эверманеллових риб. Всі плавці, крім анального, невеликі; довжина анального плавця превосходиг довжину голови. Над його задньою частиною, на спинній стороні тіла, завжди є добре розвитий жировий плавничок. Плавального міхура в жемчужноглазих риб немає.
Найбільш великий з відомих представників сімейства мав довжину всього близько 15 див. Є, однак, підстави думати, що ці риби можуть досягати принаймні вдвічі більшої довжини. Очевидно, жемчужноглазие риби – сильні й швидкі плавці. Так можна думати на тім підставі, що науці відомо дуже небагато більш-менш великих екземплярів, пійманих дослідницькими знаряддями лову або знайдених у шлунках більших хижаків.
Самі жемчужноглазие — активні хижаки й харчуються, судячи із умісту їхніх шлунків, головним чином рибою (світними анчоусами, сімейство Мусtophidae) і, у меншій мері, креветками.
Поширені жемчужноглазие дуже широко й зустрічаються у всіх трьох океанах, переважно в тропічні й помірковано теплих водах; один з видів живе в Антарктиці. Відсутні ці риби в Середземне й Червоному морях, у затоках і прибережних водах; дуже рідко зустрічаються вони над прибережним мілководдям – шельфом. Найбільша глибина, з якої відомий представник сімейства, становить близько 2500 м. У загальному для жемчужноглазих риб існує тенденція до збільшення глибини перебування з віком. На найменших глибинах, біля поверхні, ловляться личинки й дрібні мальки, що підросли статевонезрілі риби відомі із глибин 750-1650 м, а дорослі – із глибин 1650-2500 м.